Автор Ігор Заіковатий 10:22 Війна, Новини, Спецпроєкт “Народні зброярі”

Як на Вінниччині налагодили серійне виробництво fpv-дронів (відео)

В одній з громад Вінницької області функціонує серійне виробництво fpv-дронів і зарядних пристроїв. На момент приїзду журналістів воно було розташоване у непримітному ангарі на приватній території – без зайвої охорони у камуфляжі та камер відеонагляду. Аби не привертати увагу. Навіть місцеві мешканці не знали про існування заводу, розрахованого на випуск до 1000 БпЛА щомісячно.

Сучасна російська агресія довела, що українським захисникам потрібно якомога більше техніки. Наприкінці минулого року і президент Володимир Зеленський, і представники уряду говорили, що 2024-го планується виготовити 1 млн тільки fpv-дронів. Поки держава реалізує амбітний план десятки якщо не сотні українців організували власну збірку безпілотників.

Звісно не на кухні, як радив міністр Михайло Федоров. Переважно мова йде про відносно невеликі виробничі потужності, але з налагодженою схемою прямих – без посередників – поставок деталей з Китаю, навченим персоналом і чіткою схемою постачання у бойові частини. 

Редакція NaПарижі відвідала виробничі потужності перед тим, як їх мають демонтувати. Завод створено після початку повномасштабного вторгнення і він «кочує». Спочатку було налагоджено виробництво на Київщині, потім завод переїхав до Хмельницької області, далі була Вінниця, теперішнє місце – четверте. 

«З міркувань безпеки ми намагаємося на одному місці довше кількох місяців не засиджуватися», – пояснює куратор виробництва та керівник БФ «Добродар» Денис Хміль.

Обережність він пояснює неприємним досвідом іншого виробника. Тривалий час колегами використовувалось зручне приміщення у Києві, але одного разу ворожий дрон зруйнував цех. Ніхто з людей не постраждав. Але, зважаючи на ризик, краще змінювати локацію, навіть втрачаючи в обсягах через необхідність переїзду та часу на відновлення процесу на новому місці.

«Головне – це фахівці. Пробували наймати місцевих, але дійшли висновку, що краще гарно навчити певну кількість спеціалістів, забезпечувати їх на новому місці житлом, дозвіллям, і розраховувати на відповідну якість і швидкість. Наразі у нас відпрацьована система контроля,  ми знаємо, хто збирав кожен дрон. Крім того, перед відправкою всю техніку перевіряємо. Завдяки такому підходу досягли того, що відсоток браку мінімальний», – зазначає Д.Хміль.

Як відбувається виробництво українських дронів? З Китаю відносно великими партіями завозять комплектуючі. Чим більша партія – тим нижча ціна. Оскільки Пекін дає «зелене світло» для імпорту такої техніки тільки росіянам, українці запевняють постачальників, що є аграріями, яким треба «поливати поля», хоча й купують комплектуючі на тисячу дронів. Така хитрість спрацьовує, хоча й не гарантує, що на кордоні не «завернуть» товар.

Денис Хміль розповідає, що деталі китайці охоче продають. Складніше українцям говорити про продаж готових дронів. Тому простіше збирати саме в Україні.

Покупець з досвідом перед заключенням контракту обов’язково відвідає виробництво постачальника, щоб упевнитись, що воно існує та оцінити якість деталей.

«Наразі ми виробляємо до 1000 дронів на місяць. Обсяги обумовлені нашими фінансовими спроможностями у закупівлі комплектуючих. Нам держава не допомагає. Ми і не просили. Це наш благодійний проєкт», – зауважив керівник заводу.

Він упевнений, що заявлені державою мільйон дронів є цілком реалістичною задачею.

«Півтора року тому я почав їздити на виробництва до міста Шеньчжень у Китаї. Бачив їхні вражаючі обсяги. На маленькому підприємстві збираються великі партії. До речі, тоді 95% замовлень китайцям надходило від росіян. Зараз ситуація змінялась на нашу користь. Росіяни нині більше уваги приділяють замовленням РЕБ-систем і дронам з напіватоматичним наведенням. Тому я впевнений, що у нас в країні загалом можна виробляти і 10 мільйонів дронів, якщо вирішити питання з фінансуванням», – пояснює Денис Хміль.

Поки на Вінниччині далеко до китайських обсягів та умов праці у Піднебесній, де виробництво зупиняють хіба що на один день на місяць. На місцевому виробництві саме збіркою дронів займаються чотири людини, які працюють по 8-9 годин на день з двома вихідними у тиждень.

Споглядаючи за роботою працівників заводу, можна зрозуміти, що чоловіки вже навіть із закритими очима розберуться. Кожний рух виважений. Без поспіху та помилок. У цеху збирають не лише fpv-дрони, а ще й потужні переносні зарядні станції, яких теж потребують військові.

«Військовим часто треба перезарядити техніку у полі, щоб не повертатись на базу, а далі працювати. Тому на такі станції є великий попит. Зазвичай, коли передаємо допомогу, то одразу комллектуємо станцією, дронами, батареями. Почали ще завозити з Китаю і передавати електроквадрацикли», – наголосив Д.Хміль.  

На заводі виготовляють близько 200 зарядних станцій на місяць. Всі комплектуючі замовляються у Китаї, бо це дешевше та швидше, ніж шукати аналоги в Україні. Щодо квадрациклів – це лише крупновузлова збірка «на місці». Один транспортний засіб людина збирає за два дні.

Нещодавно завод розпочав власне виробництво дронів-розвідників з крилами. У розробки поки немає назви. Наразі створено декілька зразків. Вони вже пройшли випробування на полігоні. Щодо їх серійного виробництва казати зарано, адже це потребує додаткових ресурсів.

У сусідньому з цехом збірки приміщенні розташовано склад готової продукції. Дрони та станції упаковано. Вони чекають на свою чергу, аби потрапити до конкретної військової частини. 

Військові зазвичай кажуть, що дронів, РЕБ-систем та зарядних станцій ніколи забагато не буде. І такі виробництва, наскільки можуть, підставляють плече державі. Проте при централізованих прямих закупках комплектуючих – щоб не на тисячу, в одразу на п’ять мільйонів – вартість одного дрона, на думку Д.Хміля, від $800 впала б щонайменше утричі.

Visited 467 times, 1 visit(s) today
Close Search Window