Будинок за адресою вул. Соборна, 53 у Вінниці сьогодні відомий як рекордсмен за кількістю муралів – їх на ній можна побачити одразу три. Для старшого ж покоління вінничан і вінничанок це в першу чергу будинок адвокатури, як його називали раніше, а насправді це – історична будівля готелю під назвою «Європа»
Історію будівлі розповідають в офісі туризму Вінниці.
Наприкінці ХІХ ст. у Вінниці було більше десятка готелів – для повітового міста із населенням у 30 тис. осіб це насправді дуже багато. В більшості своїй вони розташовувались на центральній вулиці міста, нинішній Соборній. Серед них були як надзвичайно фешенебельні для дуже статусних і заможних гостей (наприклад, «Савой» та «Франсуа»), так і скромніші, для менш вибагливих постояльців.
«Припускаємо, що «Європа» належав саме до 2-ї категорії. Про це свідчить, зокрема, архітектура будівлі, яка була вельми стриманою, без якихось помпезних деталей. Приміщення було порівняно невеликим. Але більшим за готель Фроїм-Бер Райхера, який знаходився фактично навпроти і був найвужчим серед готелів Вінниці, адже ділянка під ним мала всього вісім метрів завширшки при чотирикратно більшій довжині і двох вже збудованих спорудах обабіч. Гостей у «Європі» селили у номерах на 2-му та 3-му поверхах. А перший поверх традиційно для тогочасної Вінниці займали заклади сфери послуг і ресторан», – зазначають в офісі.
До речі, за свідченнями дослідників історії міста, третій поверх надбудовувався пізніше. Втім, будівля на збережених старих фото виглядає цілісною та елегантною. Нині ж втрачена конфігурація вітринних вікон першого поверху та порушено автентичне членування візерунку вікон.
Сьогодні ця будівля – рекордсмен за кількістю стінописів. Їх на ній аж три. І серед них є особливий, що має назву «Вінницький модерн». На ньому зображені люди, які жили в ту епоху, коли була збудована ця будівля. Вони – відомі історичні особистості (не тільки Поділля, але й усієї країни).
Це художник-кубіст Натан Альтман, який народився у Вінниці та долучився до створення фільму “Єврейське щастя”. Біля нього актриса Тетяна Лентовська-Едвардс, яка виступала ініціаторкою створення міського театру. Далі – предводитель вінницького дворянства, полковник у відставці граф Дмитро Гейден, який присвятив себе тому, щоб пролобіювати питання надання Вінниці статусу губернського міста. Він також був відомим меценатом і благодійником.
Ще із найбільш помітних постатей тієї доби тут можна побачити лікаря-хірургай одного з «батьків»-засновників лікарні ім. Пирогова Людвіга Малиновського. А також Софію Русову, яка була членкинею Центральної Ради і за часів УНР керувала департаментом дошкільної та позашкільної освіти. Також відома тим, що була співредакторкою першого україномовного педагогічного журналу «Світло». І, звісно, Олександр Кошиць – відомий диригент та композитор. У 1922-му в Карнеґі-хол у Нью-Йорку відбувся прем’єрний концерт Українського національного хору під орудою Олександра Кошиця, коли легендарний «Щедрик» Миколи Леонтовича вперше було виконано у США.
