В УПЦ Московського патріархату намагаються максимально доволі обережно представляти тему засудження керівника Тульчинської та Брацлавської єпархії митрополита Іонафана (Анатолія Єлецьких). А на рівні самої єпархії її взагалі немає. Якщо раніше на єпархіальному сайті та сторінці у соцмережах регулярно висвітлювались візити владики та його оточення на судові засідання у Вінниці, то про «епілог» розгляду справи – жодної згадки.
До середини 2022 року митрополит Іонафан вів особистий сайт, називаючи себе «ієрархом Руської православної церкви». Лише з відкриттям кримінального провадження за низкою статтей він став менш публічним. Натомість перебіг розслідування, а згодом судові процеси регулярно висвітлювались на ресурсах єпархії.
Наближені до владики священики неофіційно переконували, що митрополит і сам багато пише на єпархіальний сайт від третьої особи. Але це другорядне. Фактом є те, що всі візити до суду закінчувались спільними світлинами з найближчим оточенням з числа пастви та духовенства.
Тому дивно, що коли 18 червня у Вінницькому апеляційному суді оголосили рішення про те, що залишають без змін вирок міськсуду щодо 5-річного терміну ув’язнення, митрополит не фотографувався з групою підтримки, а на єпархіальному сайті та сторінці у соцмережах не з’явилось жодної згадки. Остання новина – про засідання 27 травня. І все…
Складається враження, що митрополит Іонафан та його найближче оточення, зокрема архієпископ Сергій (Аніцой), розмірковують, як діяти далі, а поки своїх нечисленних прихильників, які сліпо довіряють лише «єпархіальним новинам», тримають в інформаційному вакуумі.
Ба більше, тему засудження керівника Тульчинської єпархії намагаються оминути у царині УПЦ МП на загальноукраїнському рівні. Рупор Церкви ресурс «Союз православних журналістів» (СПЖ), який має тісні зв’язки з РПЦ, в день судового засідання написав, що Іонафана визнано «винним у виправданні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників» (ч. 2 ст.161, ч.3, ст. 436 прим. 2, ч. 3 ст. 15, год. 2. ст. 109, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 110 КК України). Повний текст судового рішення буде проголошено 21 червня о 15.00.
Також ресурс визнав, що «засуджений керуючий Тульчинською єпархією» відмовився «від включення до обмінного фонду як військовополоненого для передачі його до Росії». Адвокат ієрарха УПЦ заявив «Главкому», що його підзахисний написав заяву на обмін, коли проходив лікування в кардіоцентрі у зв’язку із перенесеним інсультом. Але митрополит Іонафан не має статусу військовополоненого, провини своєї ієрарх УПЦ не визнає і «хоче далі працювати на благо України».
Під час засідання владика Іонафан наголосив, що заяву написав власноруч, але зараз, оскільки не має статусу військовополоненого, то передумав.
До речі, сам засуджений нині на підконтрольних ресурсах жодним чином не згадує тему обміну, свою згоду та зміну думки. Зважаючи на такі «вітри у думках», СПЖ вже називає засудженого «сповідником», додавши, що таким шляхом можуть піти інші архієрея, по яким відкриті справи.
Між іншим, підозрюваний в антиукраїнській діяльності митрополит Черкаський Феодосій також заявив, що відмовився від обміну «як військовополонений», оскільки таким себе не вважає. Складається враження, що архієреям надійшла команда відмовлятися, адже РПЦ «для картинки» потрібні жертви, а засуджені найкраще підходять на такі ролі – сповідників, що відзначились «під час гонінь».
Але ці процеси тривають на більш високому рівні. У Тульчинській єпархії обрали позицію вичікування, тому жодних зайвих публічних висловлювань від колись дуже говіркого митрополита нині не чути.
