Засновника польової хірургії своїм вважають українські та російські медики. В умовний пантеон він входить не тільки у Вінниці, а й у Санкт-Петербурзі. Проте Микола Пирогов відомий не лише лікувальною справою та новаторськими методами щодо хірургічних хворих. Свого часу він опинився у доволі незручній ситуації, яка могла б змінили розвиток української мови. Натомість Пирогова відправили у відставку, що повернуло розвиток української мови в інший бік.
Буквар латинкою
Про те, що російський імперіалізм у ХІХ сторіччі намагався викоренити українську мову кажуть чи не щодня. Переважно згадують про Валуєвський циркуляр (1863) і Емський указ (1876), які забороняли використання української мови. Значно рідше згадується про те, що 1859 року московити заборонили українську мову латинкою.
Зберігся архівний документ 1859 року, а саме розпорядження міністра «внутрєнніх дєл», адресований попечителю Київського навчального округу та голові Київського цензурного комітету М. І. Пирогову – тому самому, якого вінничани переважно знають як великого хірурга. Так от у тодішній столиці імперії прямо забороняли використовувати латинський алфавіт в українськомовних творах. І Пирогов мав за цим слідкувати.
Тема заборони латиниці в українській мові в межах російської імперії — це черговий доказ етноциду. У свідомості імперських ідеологів будь-яке використання латинського шрифту в межах контрольованих територій автоматично асоціювалося з польським впливом, католицизмом та відривом від православної «рускості».
Додамо. у той час політика імперії полягала у тому, що є три «нарєчія», малоруський зокрема, однієї мови. Латиниця – шлях до відокремлення та руйнування міфічної «єдності». Тому спроби запровадити латиницю в українських текстах сприймалася як геополітична диверсія, спрямована на перетворення українців на частину західного (європейського) світу.
Миттєва реакція імперії
Різка реакція в Санкт-Петербурзі стала відповіддю на дозвіл того ж 1859 року Миколи Пирогова надрукувати «Буквар» для недільних шкіл, підготовлений українською мовою, але з використанням латинського алфавіту (так званої «латинки»). У розпорядженні тоді йшлося про виключне використання для української мови кирилиці, яка була адаптована до норм російського правопису..
Отже, зберігався фундаментальний принцип: у Російській імперії українська мова могла існувати (поки взагалі дозволялася) лише в суворо визначених графічних рамках, які забезпечували її повну «зрозумілість» та «спорідненість» з російською мовою.
Пізніше – за радянських часів – для багатьох народів розробили писемність спочатку на латиниці, але потім усіх в тодішньому СРСР перевели на кирилицю. В авангарді зворотного процесу була Молдова, яка відмовилася в 1990-их. Тепер естафету підхопив Казахстан.
Покарання хірурга
А тепер що стосується Миколи Івановича.Посаду попечителя Київського навчального округу він обіймав протягом 1858–1861 років. Пирогов намагався бути прогресивним чиновником, впроваджувати реформи, демократизацію освіти та підтримувати українську культуру.
Приміром, він дав офіційний дозвіл та активно допомагав відкривати недільні школи для дітей ремісників і бідних верств населення. Навчання в них часто велося українською мовою. Далі скасував тілесні покарання. Боровся за розширення прав вищої школи та вимагав спрощення доступу до університетської освіти для представників різних суспільних верст. Пирогов навіть вивчив українську мову, щоб вільно спілкуватися з місцевим населенням.
Однак, через свої ліберальні погляди, захист прав студентів та підтримку українського національного руху Микола Пирогов викликав гостре незадоволення у київського генерал-губернатора та імператора Олександра II. У 1861 році його змусили піти у відставку, після чого він оселився у своєму маєтку Вишня під Вінницею.
