В умовах військової агресії проти України російські спецслужби нарощують зусилля щодо дестабілізації Молдови з метою створення напруги в регіоні та підриву проєвропейського курсу країни. Про ймовірність російського реваншу в Молдові, використання Придністров’я в рамках операцій російських спецслужб та загрозу спроби силового захоплення влади з боку РФ у Молдові Guildhall поспілкувався з екс-головою Служби безпеки та інформації Республіки Молдова, екс-головою контррозвідки Молдови генералом Олександру Баланом.
– Сьогодні увага світової спільноти і особливо України прикута до Молдови, адже важливість стабільності Молдови та збереження її проєвропейського курсу важко переоцінити. Тому сьогодні з вашою допомогою поступово розбиратимемося в тому, що відбувається в Молдові і як на ці процеси реагувати нашим двом державам. Почати ж хочу з місцевих виборів, які нещодавно відбулися у Молдові. Як ви загалом оцінюєте їх результати?
— Результати виборів можу оцінити позитивно, незважаючи на ті цифри, які були озвучені, і різні думки про те, що нинішня проєвропейська влада десь на якихось позиціях втратила свій рівень, незважаючи на все, що загалом проєвропейські сили виграли, у них є досить хороший результат і успіх (розвиватиметься — ред.) до подальших президентських виборів, які відбудуться цього ж року. Наступного року ми матимемо парламентські вибори, які теж за прогнозами обіцяють бути позитивними у бік європейської інтеграції.
– Ви все ж таки помітили кілька делікатних моментів (локальне послаблення позицій проєвропейських сил) у контексті місцевих виборів, які, як відомо, справді впливають на настрої в суспільстві та на волевиявлення на наступних виборах, а наступного року будуть парламентські вибори, а поточного 2024 року президентські вибори. Ось це локальне посилення позицій проросійських сил, чи вплине воно якось на майбутні президентські та парламентські вибори?
— З позиції колишнього заступника директора Служби інформації та безпеки Республіки Молдова (мол. Serviciul de Informaţii şi Securitate al Republicii Moldova, SIS) можу впевнено сказати, що Молдова завжди була і є метою для Росії та російських спецслужб. Молдова – це одна з тих країн, які представляють для них (РФ – ред.) великий інтерес. Тим більше, що в Україні війна відбуваються такі кризові, негативні процеси і вони природно впливають і на нашу країну, впливають на весь регіон.
Росії цікава Молдова не лише, щоб вплинути на рух держави в один чи в інший бік (проєвропейський чи проросійський — ред.), а також щоб посилити свої позиції щодо питання війни, що відбувається в Україні. У даному ключі, природно, задіяні сили та кошти Російської Федерації ні в якому разі не зменшилися, вони навпаки – збільшилися і це ще більше розголошує відповідальність на нашу країну, для спецслужб Республіки Молдова, займатися посилено, активніше цими процесами – встановлювати, виявляти і передчасно припиняти якісь протиправні дії з боку російських спецслужб як у нашій країні, так і з точки зору використання нашої території проти України проти української безпеки.
– Як ви загалом оцінюєте загрозу проросійського реваншу чи, скажімо, російського реваншу в Молдові?
— Ми не повинні забувати природно про Придністров’я, ви бачили, що відбувалося цього тижня, було озвучено деякі декларації так званих політиків Придністров’я. Було заявлено, що вони виступатимуть за поєднання з Російською Федерацією, за посилення зв’язків із російською стороною. Але ми також побачили і доповідь президента Російської Федерації Путіна, яка навіть не звернула увагу на такі декларації.
Природно, регіон Придністров’я — це можливе вогнище конфлікту не лише для Республіки Молдова та Україна, а й для всього регіону. Тут абсолютно важливо розвивати дружні та серйозні партнерські відносини між нашими спецслужбами як на рівні Молдови та України, так і зі спецслужбами Румунії, Євросоюзу та Сполучених Штатів Америки. Тому що це дуже важливо — своєчасне отримання інформації, розробка планів та конкретних заходів щодо протидії та недопущення розв’язування конфлікту на Дністрі. Це проблема, на жаль, і про неї потрібно дуже серйозно дбати та тримати під контролем.
– Які важелі впливу Росії в Молдові ви виділили б загалом?
— Росія є практично у всіх сферах діяльності Молдови, починаючи від політичних партій і закінчуючи різними неурядовими організаціями. Ми маємо дуже багато економічних агентів із спільним капіталом з Російською Федерацією, нас пов’язує багато різних так званих культурних заходів, в яких вони присутні.
Найбільшу роль просуванні активних заходів спецслужб РФ біля Республіки Молдова грає природно посольство Російської Федерації. Посольство Росії в Молдові за чисельністю є одним з найбільших у світі в порівнянні з іншими країнами. Навіть незважаючи на те, що, як ви бачили минулого року, ми видворили сорок п’ять російських дипломатів, все одно у них є велика чисельність. З території російського посольства діє практично вся резидентура російських спецслужб, що надає можливість для проведення різних заходів уже з позиції нашого СІБу.
Але виходячи з того, що таких великих можливостей у нашої спецслужби немає, природно без допомоги українських, румунських спецслужб, без допомоги інших країн – партнерів, нам буде важче, складніше боротися та протидіяти таким процесам.
Адже заходи розробляються та плануються залежно від кожної конкретної ситуації. Я хочу вам сказати, що незважаючи на набагато меншу чисельність, у порівнянні з Федеральною службою безпеки РФ, Служба інформації та безпеки Молдови має досить хороші, позитивні результати.
– Чи можете ви навести кілька прикладів?
— Давайте зупинюся на 2017 році, коли я очолював Департамент контррозвідки, тоді були найцікавіші для мене розробки та операції, які я проводив. До цього, з 2014 року ми, в принципі, посилили і співпрацю зі спецслужбами України.
У той період я побачив активізацію російських спецслужб на території Молдови, все було пов’язане з процесами, що відбуваються в сепаратистському регіоні, в Придністров’ї. Я побачив, що регіон використовується як плацдарм для створення агентурних мереж (Росією — ред.) для роботи як проти України, так і проти Молдови та країн Євросоюзу.
У 2014 році розпочався конфлікт на Донбасі (агресія РФ проти України — ред.) і ми бачили дуже великий потік (пересування через територію Молдови-ред.). Як ви знаєте, ні для кого не секрет, канал для в’їзду-виїзду іноземних громадян у всіх спецслужбах він тримається під контролем. Але щоб люди не подумали зайвого, ми спостерігаємо не за всіма іноземними громадянами, тільки за тими особами, які потрапляють під нагляд спецслужб.
Так, у 2014 році ми побачили великий наплив російських громадян, молодого покоління, спортивної статури, в деяких випадках ви здивуєтеся, але у військових камуфляжах всі вони проходили через наші пункти пропуску, через кордони Молдови. Вони, звичайно, не зупинялися на території контрольованої конституційним полем Республіки Молдова, а пересувалися далі в Придністров’я. Я не виключаю того факту, і були такі випадки, просувалися вони далі і доходили до Донбасу.
Не розкриваючи великих дужок ми тоді спільно з українськими спецслужбами створили систему протидії такому великому напливу російського контингенту через нашу територію. Через таку систему ми бачили та практично контролювали весь цей російський військовий контингент. Щоб ви розуміли ось з 2014 і приблизно до 2016 року, ми змогли зменшити на 30-40% присутність російського військового контингенту в Придністров’ї. Їхня офіційна чисельність офіційно це 2 500 російських військових, які служать у Придністров’ї, але на даному етапі це близько 2000. Тобто тоді ми практично ось цю цифру з 2 500 знизили на 40%. Це лише завдяки спільним зусиллям, які ми проводили разом із українськими спецслужбами, це реально давало нам конкретні результати. Багатьох ми прямо на кордоні видворяли, а більшість із них ми, природно, можу про це сказати, вербували і використовуємо досі у наших та у ваших інтересах. Це нехай вони замислюються і ухвалюють рішення (в РФ – ред.).
З 2014 року і досі цей механізм працює, ми бачимо практично все і всіх, ми змусили російську сторону тоді перейти на офіційне інформування нашої держави. До цього вони навіть не інформували, хто їде та хто повертається, цю ротацію в Придністров’ї, вони проводили власними силами, ні з ким не погоджували. Ми бачили тоді велику проблему в цьому, тому це одна з деяких операцій, яка дала і дає конкретні результати досі. Мені радісно, що нинішні керівництво, колеги, служби далі діють і співпрацюють у цьому питанні.
– Приємно чути, що співпраця з українською стороною дає свої плоди. Сьогодні фокус уваги європейських експертів часто зосереджений на інформаційній складовій російського гібридного впливу в Молдові, хоча економічну та фінансову треба тримати у фокусі та аналізувати, відстежувати як пріоритетну. Чи можете ви принести кілька прикладів російського економічного впливу в Молдові? Можливо, були якісь кроки протидії чи ви хотіли б такі кроки побачити?
— Дивіться, у нас досі діє по всій території одна з найбільших мереж заправок «Лукойл», всім відомо чия це мережа і як вона поводиться. З боку простого громадянина “Лукойл” – це заправка для забезпечення автомобілів паливом, з боку спецслужби – ми бачимо великий обсяг інформації, яка може накопичуватися в даній структурі, існують реальні ризики витоку такої інформації у бік Російської Федерації.
Друге — це підприємство легко може використовуватися на користь російських спецслужб з метою спонсорства деяких незаконних активних заходів, які вони проводять на нашій території. Вчора спілкувався з деякими зі своїх друзів і ми дійшли такого висновку, а чому б Україні не включитися більш активно і серйозно зайнятися цим питанням. Наприклад, в Україні діє багато таких підприємств, як WOG, OKKO, Socar. Будь ласка — у нас поле відкрите для входження на наш ринок, ви представляєте послуги, а ми тим самим зможемо поступово переходити на українське поле і позбудеться можливих ризиків, таких як на прикладі даної ситуації.
Я можу озвучити й інший приклад — у нас діє дуже багато російських підприємств, навіть із військовим призначенням. Наприклад, є підприємство «Топаз» з російським капіталом, воно досі діє на нашій території. У жовтні у Молдові був великий скандал із цим підприємством — просто під носом, на жаль, спецслужб, зокрема Служби безпеки та інформації Молдови, це підприємство було перепродано між російськими так званими суб’єктами, олігархами. Це підприємство у 2021 році продало на суму понад 16 млн. доларів техніку у Росії. Тобто, до початку війни в Україні вони займалися виробництвом великих обсягів радіодеталей військового призначення, тобто це все відбувалося в Кишиневі, це підприємство знаходиться у нас і це підприємство – продали.
Одна з проблем, з якою стикається наша служба, яку я хотів би озвучити, це, звичайно ж, реформування СІБ. Служба повинна обов’язково реформуватися не лише на рівні керівного складу, змінився голова, директор служби і все. Служба реформується, ми інтегруємося до Євросоюзів, треба звернути увагу на ядро, безпосередньо на виконавців, колег, офіцерів, які працюють у спецслужбі. Тому що СІБ – це в принципі головний цензор усіх кризових ситуацій у країні, вона не повинна працювати як пожежна служба, а як спецслужба і надавати інформацію передчасно.
Ось цей випадок із підприємством «Топаз» ще раз доводить, що десь спецслужба не виконала своєї роботи і, аналізуючи ситуацію, я з подивом зрозумів, що Департамент економічної безпеки в Службі інформації та безпеки досі очолює колишній випускник академії ФСБ, який 5 років навчався у ФСБ. Зараз він уявляє себе як затятий і активний прихильник євроінтеграції. Але є й нюанси. Усі європейські країни пройшли люстрацією, її можна узаконити, можна провести її негласно. Але принаймні в центральному апараті, у територіальних управліннях служби має бути чищення. Не треба їх на вулицю викидати, але до найважливіших департаментів та управління Служби інформації та безпеки їх не можна допускати, якими б вони не були, друзів у спецслужбах не буває.
Я офіційно звернувся з цього питання та організував кілька прес-конференцій. Я весь час спостерігаю, і висловлюю свою думку і дбаю про те, щоб до політиків дійшло те, що реально потрібно провести докладну реформу служби, щоб її перевести на рівень спецслужб Європейського Союзу.
– Питання середньої ланки СІБу, питання виконавців та відсутності реформування на цих рівнях, воно триває не перший рік. Так, безумовно, є тут і аспект необхідності усвідомлення потреби цієї реформи, але все ж таки я хочу заглибитися в дане питання. Ви можете виділити якісь причини, чому ця реформа не відбулася, чому її не запущено?
— Насамперед через політичні зміни, через політичну нестабільність, тобто все зверху виходить. Останніми роками змінилося кілька урядів, ми переходили у різні руки політичних сторін. На жаль, політичні керівники партій, вони не усвідомлюють ролі та важливості спецслужб. Особисто моя думка, що спецслужби не повинні в жодному разі бути прив’язані до політичних партій, це лише ускладнює ситуацію, зі спецслужб створюють політичний інструмент, так звану політичну поліцію. Це одна із основ, яка заважає нормальній роботі спецслужб на нашій території.
Й інший момент, кожен новий керівник, приходячи як директор Служби інформації та безпеки, він не розуміється. Тим більше, що він як нинішній директор служби, він прийшов із сектору неурядової організації, тобто він ніколи не був прив’язаний до діяльності Служби інформації та безпеки. Так от, навіть незважаючи на те, що він фахівець, він хороший аналітик, може прогнозувати, він має хороший авторитет у нинішньої влади, у Майї Санду, в принципі він від партії ПАС, але це не він створив під себе (команду співробітників — ред.), а йому підставили, підлаштували команду із заступників. У нас є два заступники Служби інформації та безпеки, і ці два заступники вихідці зі Служби інформації та безпеки, і вони створили свою команду, платформу на базі якої вони діють. На керівні посади поставили тих самих людей, які працювали, приміром і за Додона чи ще раніше.
– Хто це зробив, хто поставив цих людей?
— Я думаю, що тут ті самі російські спецслужби не спали і не дрімають, і провели комбінацію через свою агентуру впливу і змогли реалізувати. Навіть якщо ці люди не на зв’язку у російських спецслужб, то їм створили таку комбінацію та платформу, щоб дана команда прийшла і виходячи з їхньої діяльності створювали ще більше проблем у діяльності спецслужби.
Це одна з причин, які я постійно намагаюся пояснити нинішній владі в Молдові, якщо ми хочемо вдосконалити нашу службу і досягти хороших результатів, ви повинні серйозніше ставитися до реформи служби, інакше ми не зможемо розвиватися і рухатися вперед.
– Ми обговорюємо питання реформування спецслужби в контексті гібридних загроз, які походять від Російської Федерації, тому, безумовно, необхідність такого реформування лежить, як кажуть, «на столі». Щодо самих загроз, то ми бачили за останні кілька років низку розкритих спроб російських спецслужб, зокрема Головного управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, більш відомого як ГРУ, спроб силових переворотів у європейських державах. 2016 року — у Болгарії, 2017 року — у Чорногорії. Щодо Молдови, як ви оцінюєте загрозу спроби силового захоплення влади з боку РФ у вашій державі?
— Так, ГРУ — це одна з найактивніших спецслужб на нашій території і, в принципі, легко побачити, легко задокументувати і зловити на різних заходах. Наприклад, у 2017-2018 роках, коли я ще очолював службу, ми їх весь час документували на контактах з їх агентурою і завжди підставляли їм подвійну, потрійну агентуру. Ми розуміли та хотіли побачити їхні дії на нашій території, хотіли зрозуміти взаємозв’язки безпосередньо. Вони дуже активні на території Придністров’я, це щоб ви розуміли їхній плацдарм для зустрічей з агентурою як з боку України, так і з боку конституційного поля Республіки Молдова. Але все одно ми їх ловили і у столиці, й у інших регіонах країни.
Якщо ви пам’ятаєте, у 2017 році ми видворили п’ятьох офіцерів ГРУ, які діяли під дипломатичним прикриттям РФ у Кишиневі. Із чим це було пов’язано, до чого така відкрита війна? Тоді, виходячи із зібраних матеріалів і на підставі тих дій, які вони проводили, ми чітко бачили, що вони цілеспрямовано рухаються до війни в Придністров’ї. Це, щоб ви розуміли 2017 рік, вони вже тоді більш активно обговорювали це питання, щоби розпалити вогнище військового конфлікту на Дністрі. Знову ж таки, виходячи з тодішнього політичного рішення, виходячи з сил і засобів нашої служби, тому що ми практично мали відкидати інші резидентури спецслужб Російської Федерації і займатися лише цими процесами, ми тоді ухвалили рішення про видворення цих дипломатів і на цьому поставити хрест.
У них, щоб ви розуміли, дуже розвинена радіорозвідка на території. Тобто минулого року, якщо ви звернули увагу, у нас було кілька матеріалів у пресі про те, що ось молдавські спецслужби видворили сорок п’ять дипломатів Російської Федерації, які займалися антенами на даху посольства. З чим це пов’язано, як антени можуть вплинути, що стоїть за цим та антенами? Я секретів не можу великих розкрити, але вони дійсно дуже і дуже активно використовують цей канал на прийом та передачу видобутої інформації для отримання цільових вказівок щодо роботи по нашій державі, вашій державі, інших країнах Євросоюзу. Практично такі процеси неможливо вловлювати, тому що використовується технологія пов’язана з прийомом-передачею супутникової інформації, тобто досить добре це у них розвинуте. Цей процес, знову ж таки, хочу акцентувати увагу, що без серйозного партнерства з вами та європейськими країнами, це питання не вирішити.
– Ми зараз повернемося до загрози силового захоплення влади, але перед цим, відома інформація про те, що основний спонсор Майї Санду, чинного проєвропейського президента Молдови, надає інтернет-послуги для Придністров’я. Як це пояснити?
— Ось у принципі один із прикладів гібридної війни Російської Федерації на нашій території. Найгірше, в даному підприємстві, не називатимемо його назву, щоб не робити рекламу, досі як радник з безпеки працює колишній заступник голова Служби інформації та безпеки Валентин Дедю. Тобто він досі перебуває у структурі цього підприємства, вважає себе наближеним до нинішнього президента Майє Санду та дуже наближеним до нинішнього заступника Служби інформації та безпеки з оперативної роботи Серджіу Друце. Як Дедю так і Друце раніше працювали представниками служби в посольстві Республіки Молдова в Києві і для мене дуже дивно, що ось ці офіцери, знаючи абсолютно добре ситуацію в Україні, тим більше з війною в Україні, проводять таку операцію. Я вважаю, що вони, звичайно, можуть там провести якусь, скажімо операцію (на користь Молдови — ред.), пов’язану з наданням інтернету для подальшого видобутку якоїсь інформації, для забезпечення безпеки Республіки Молдова, але це малоймовірно.
– Так, це (інтернет-комунікації) просто в дві сторони працює.
– Абсолютно вірно. До речі, у 2014 році ми проводили із СБУ досить просту, але хорошу операцію. Ми тоді передавали інформацію СБУ про те, що цей же провайдер Internest.com передає вам через оптоволоконний зв’язок інтернет, а фінансуєте це відповідно і підтримуйте. І тоді ми за кілька днів вирішили це питання. Вийшло як анекдот, я говорю тоді, ось як ви призупинили прийом інтернету з Придністров’я на територію України? Мені тоді керівник СБУ вислав фотографії зі звичайним трактором, який просто перерив канал і розрубав трасу оптоволоконного каналу на території України. Каже, все, ми проблему вирішили, ми більше не фінансуватимемо територію Придністров’я. А ось з нашого боку, на жаль, є така ситуація.
– Як би ви вирішували це питання у Молдові?
— Дуже просто, якщо ви підтримуєте Майю Санду та партію ПАС, то завтра ж відключайте. І зобов’язуйте Придністров’я, щоб підключалися до законних операторів Республіки Молдова, а не через поля, через різні шахти, підтримувати сепаратистський регіон.
– Про загрозу силового захоплення влади. Якщо таку спробу буде зроблено, ми маємо бути готові, обговорюємо різні сценарії. Наскільки за вашими оцінками молдавські силовики готові протидіяти такій спробі і чи бачите ви на даному етапі на достатньому рівні співробітництво, зокрема з українськими спецслужбами щодо протидії такій спробі?
— Піду трохи в історію. У 2009 році, як ви пам’ятаєте, у нас була кризова ситуація в центрі Кишинева, коли насильницьким шляхом повалили президента Республіки Молдова, комуніста Володимира Вороніна. Як це все відбувалося? Природно, не без участі російських спецслужб. Ми задокументували з точністю, що вони були в нашій країні і активно діяли. У 2008–2009 роках у нас дуже розвивалися рухи проєвропейських та прорумунських сил. Через другий мандат Комуністичної партії в нашій країні дедалі більше молоді та проєвропейських партій висловлювалися проти комуністів та проти їхньої діяльності в Молдові. І дійшли до піку, 7 квітня 2009 року, на майдані, на центральній площі Молдови практично вийшов увесь народ. Здебільшого це були студенти, молодь, яка висловлювалася проти виборів, які відбулися, на яких знову ж таки виграла партія комуністів.
Гасло (протестувальників – ред.) було тоді – «фальсифікація виборів». Це були абсолютно проєвропейські, прорумунські, продержавні сили в нашій країні, тобто там сотні тисяч людей були у центрі проти партії комуністів. І що зробила Російська Федерація, російські спецслужби під керівництвом усіма знаного Суркова? Вони відправив групу політтехнологів, «борців за Європу», за європейські цінності, які спровокували всю цю масу протесту. Вони були призвідниками того процесу, почалися бійки з поліцейськими і все йшло до того, що спалили і парламент і президентську будівлю в нашій країні. Всі рухи були за проєвропейські партії, але це їхня логіка, Росії це не важливо (яка ідеологія — ред.), їхня мета для таких заходів — створювати хаос, дестабілізацію для реалізації своїх незаконних дій.
– Ось ці активності за участю Суркова, чи встановили ви якась із російських спецслужб стояла за цим?
— Ви знаєте, у Російській Федерації діють не лише спецслужби у класичній формі, як ми розуміємо, у них задіяна й Адміністрація Президента. І з позиції Адміністрації Президента Російської Федерації є управління, яке безпосередньо займається від Балтійських країн до Республіки Молдова, включаючи навіть Білорусь.
– Наскільки сьогодні Молдова, за вашими оцінками, готова протидіяти спробі такого силового захоплення влади?
— Молдова готова, ми маємо сили та кошти. Єдине завдання — реформування спецслужб як Служби інформації та безпеки, так і Міністерства внутрішніх справ та Міністерства оборони. Тобто скрізь потрібно очищати структури від недоброзичливих, так званих офіцерів, які будь-якої миті можуть перейти (до інших форм роботи — ред.) від так званих сплячих осередків. Їх потрібно позбуватися і це прохання до нинішнього президента Республіки Молдова – Майє Санду, до нинішнього голови парламенту Гросу та до прем’єра Речана. У вас має бути чітке поняття від того, що відбувається в державних силових структурах, не тільки від ваших підлеглих, тобто я маю на увазі голів та заступників, у вас має бути чітке розуміння отримане зсередини цих структур, щоб ви розуміли хто вас захищає та як ви повинні реалізувати завдання, які ви ставите перед собою для реалізації інтеграційних процесів до Євросоюзу.
– Важливою складовою будь-якої спроби перевороту є громадська підтримка таких дій на тому чи іншому рівні. Як ви оцінюєте сьогодні рівень проросійських настроїв у суспільстві у Молдові? І друге питання, які інструменти ви вважаєте, необхідно задіяти додатково для протидії російському інформаційному впливу в Молдові та протидії російським операціям з дезінформування?
— Я ще у 2017 році безпосередньо брав участь у засіданні парламенту Молдови та просував закон про стратегію інформаційної безпеки. Ще у 2017 році я озвучував терміни, говорив про ризики дезінформації на нашій території, проведення різних інформаційних активних заходів. Але тоді в парламенті різні депутати ставили запитання і казали – «що ви тут розпалюєте не зрозуміло, що».
– Схожа ситуація була і в Україні.
— І дякувати Богові той пакет законів тоді був проголосований і ці закони діють досі. Влітку минулого року було прийнято додаткові пакети законів, які дали більше можливостей Службі інформації та безпеки щодо протидії іноземним спецслужбам, насамперед російським спецслужбам на території Республіки Молдова.
З політичного боку, абсолютна підтримка, ясна діяльність відчутна та помітна. З іншого боку, проблема, яку ми обговорювали раніше, це природно реформування (спецслужб — ред.), маємо дійти до ядра цих структур. Розмовлятимуть і плануватимуть якісь серйозні заходи, вони будуть проводитись, вони реалізовуватимуться, але про них знатимуть заздалегідь і тому вони не приведуть до успіху. Ось у цих контекстах я бачу необхідність великих зусиль з боку керівної влади.
– Щодо Придністров’я — це тема номер один останніми днями. 28 лютого, відбулося так зване «засідання», так званих «депутатів» Придністров’я, за підсумками якого було ухвалено рішення звернутися до кількох європейських інституцій і, зокрема, до Російської Федерації. Як вони це назвали щодо «Захисту Придністров’я від тиску Молдови». Після цього була розігрівальна заява пана Чорби, відомого політика, що базується в Придністров’ї, з проханням про включення Придністров’я до складу Російської Федерації. Чий задум розігрується в цьому процесі і які цілі цього задуму ви бачите?
— У цій ситуації я бачу насамперед конфлікт на рівні політиків Придністров’я. Ми не повинні забувати, що той самий Чорба був «закритий» на рік чи два у Придністров’ї нинішньою владою так званого «президента» Красносільського. Тобто він входить до опозиційної складової політичної гілки у Придністров’ї. Підійшовши далі 29 числа, ми бачили виступ Путіна і він жодного слова не озвучив про цю ситуацію, що доводить, що всередині Придністров’я є процеси, які, природно, не повинні бути відставлені у бік як з боку Республіки Молдови, так і з боку України, які не діють на користь наших інтересів у вирішенні Придністровського конфлікту.
У нас не було передумов, я бачив виступ голови комісії з безпеки Ліліана Карпа Республіки Молдова, він отримує інформацію зі Служби інформації та безпеки про те, що там може розвиватися якийсь подальший план дестабілізації ситуації. Я бачив злякану особу Вадима Красносільського, після ось цієї заяви та відео так званого «Міністра закордонних справ» Придністров’я Ігнатьєва з різними завданнями для посольства Румунії, посольства Великобританії, Сполучених Штатів, тобто вони дійсно злякалися, дійсно зрозуміли що, що може дійти до кризової ситуації.
– Адже росіяни, як ми знаємо, часто не навіть не створюють привід для проведення власних активних заходів, вони використовують існуючу проблему. Ось, можливо, не найвдаліший приклад, польсько-українська історія із зерном. Так, є якась проблема, але її використовують, роздмухують та проводять під цим приводом уже свої заходи. Якщо все ж таки в Придністров’ї, незалежно від природи тих процесів, які ми побачили 28–29 лютого, росіяни спробують використати цю ситуацію і якийсь процес розпочнеться у тому чи іншому вигляді. Як має реагувати Молдова, наприклад, на спробу приєднання Придністров’я до Російської Федерації? І оскільки ми говоримо сьогодні про співпрацю молдавських і українських спецслужб, де ми можемо бути корисними одна одній при реагуванні на таку гіпотетичну ситуацію?
— Ви вже корисні тому, що повністю закрили кордон із Придністров’ям. Тобто ви нам таке рішення дали, що за кілька днів ми повністю перекрили пересування, вони більше не мають жодних варіантів пересуватися у бік України з придністровськими документами, тим більше з нашого боку.
Вони можуть лише виїжджати – в’їжджати на територію Республіки Молдова з молдавськими паспортами чи іншими паспортами Євросоюзу, чи Російської Федерації, навіть є й такі випадки. Тобто паспортизація російськими документами на території Придністров’я відбувається і досі діє. Ми не повинні забувати, що на території Придністров’я багато й етнічних українців, понад шістдесят тисяч громадян Придністров’я з українськими паспортами.
Тобто, в принципі, питання з Придністров’ям вирішено, перспективи якогось приєднання, у нинішньому контексті з війною в Україні, у них жодної перспективи немає. Якщо навіть захочуть, Росія досить добре розуміє, що це буде певний висновок контракту про якісь прив’язки до Російської Федерації. Тобто лише мирним шляхом.
