Сьогодні, 1 жовтня, у Вінниці проводжають у вічність Захисника Сергія Порицького на позивний «Компас». Після запеклого бою 9 березня 2024 року поблизу села Тоненьке Покровського району він тривалий час вважався зниклим безвісти. На жаль, найгірші побоювання підтвердилися — воїн загинув. Герою назавжди залишилося 40 років.
Про це повідомляє Вінницька міськрада.
Уродженець Вінниці не мріяв про військову кар’єру, але під час повномасштабного російського вторгнення одним із перших став на захист України. Сергій узяв до рук зброю у грудні 2022 року. Спочатку служив сапером у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади, а згодом долучився до лав 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, де виконував обов’язки старшого стрільця-оператора. Фронтові шляхи воїна пролягали через Сумщину, Чернігівщину та Донеччину.
Позивний «Компас» закріпився за Сергієм на війні не випадково. Сестра полеглого воїна Ольга розповідає, що як інженер із телекомунікацій він чудово знався на картографії, міг безпомилково визначити розташування підрозділу та прокласти маршрути на місцевості, що надзвичайно цінували його побратими.
«Сергія на передовій також щиро любили за чуйне серце, надійне плече та безвідмовність, — згадує Ольга. — Він розумів, що з Донецького напрямку можна не повернутися, але для нього не існувало компромісів із власною совістю чи втечі від обов’язку. Сергій обрав шлях воїна і до останнього мужньо захищав рідну землю…»
Сергій Порицький народився 10 липня 1983 року у Вінниці. Тут він закінчив школу №29, після чого вступив до Вищого професійного училища №4. У цьому закладі здобув спеціальність у сфері телекомунікацій, а згодом поглибив знання за цим профілем у Харківському фаховому коледжі інформаційних технологій та на заочному відділенні Одеської національної академії зв’язку. Певний час Сергій працював за фахом, а в останні роки — оператором на кондитерській фабриці «Рошен».
«Сергій неймовірно любив життя та намагався прожити його без жалю за втраченими можливостями. Він прагнув нових знань та мав надзвичайно добре серце — якби міг, обійняв би цілий світ, — каже сестра Героя. — Брат надзвичайно любив двох своїх племінників і саме заради їхнього мирного майбутнього пішов на війну. Моєму сину Сергій, зокрема, передав велику пристрасть до футболу й щиро радів його першим крокам у спорті. Сам же палко вболівав за “Шахтар” і мріяв колись потрапити на “Донбас Арену”, щоб повболівати за улюблену команду. На жаль, доля розпорядилася інакше, і на Донеччині йому довелося прийняти свій останній бій…»
Церемонія прощання із Сергієм Порицьким розпочнеться об 11:00 за адресою: вул. С. Зулінського, 33, та о 12:30 – у храмі Святих Жон-Мироносиць за адресою: вул. Київська, 130.
Чин поховання воїна відбудеться о 14:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглому Захисникові!
