Автор Олег Верлан 17:06 Конфлікти, Новини

Святині чи символи імперії: Чому УПЦ МП Ладижина не поспішає забирати своє майно?

У більшості храмів, що підпорядковуються УПЦ Московського патріархату, досі зберігається майно, яке має культурно-символічний зв’язок із Росією. Портрети царів та військових замість релігійних образів, і агентурна символіка створюють атмосферу, яку хочеться нестримно змінити на користь українського контексту. Попри бажання швидко вирішити це питання, процес затягується. Релігійна громада Казанського храму ПЦУ вже понад півроку намагається повернути майно його законним власникам, проте ті не демонструють особливого інтересу до цього питання.

 Нагадаємо, попри провокації Казанський храм у Ладижині повністю повернули релігійній громаді ПЦУ. Наприкінці квітня люди плакали від щастя, коли у Казанському храмі Ладижина вперше службу правили українською. В інтервю NaПарижі настоятель Казанського храму Анатолій Кузнєцов зауважив, що «Бог розуміє українську. Бог знає всі мови».

Після законної передачі Казанського храму під юрисдикцію ПЦУ майно громади Московського патріархату зберігалось у гаражному приміщенні на території церкви. Серед речей були Євангеліє, ризи та інші церковні атрибути.

Прихильники російського патріарха Кіріла своє майно не забирають й на діалог не йдуть. Тож громада вирішила самостійно ініціювати повернення майна. Не обійшлося без ексцесів.

«Я не раз дзвонила матушці Катерині з пропозицією забрати майно, яке громада УПЦ МП залишила на території Казанського храму ПЦУ. Мої дзвінки вони ігнорували. Лиш передавали людьми, щоб віддали холодильник та пралку. Реакція батюшки Євгена мене взагалі вразила. Він сказав, що з «бандитами говорити не буде», – розповіла Оксана Денисюк, представниця релігійної громади Свято-Казанського храму, яку справедливо обурило таке формулювання. 

Складалось враження, що московитів не цікавлять речі, лише храм, тому вони знову і знову звинувачували всіх у фальсифікації документації на споруду. У день передачі упцшники влаштували цілу театральну виставу за участю дітей, які кричали до отця Анатолія: «Пустіть нас в нашу хату». У підсумку поліція запобігла сутичкам та фактично «запустила» процес передачі майна. Очевидці кажуть, він тривав близько двох годин.  

«Ми знали, що так буде. Нічого іншого ми від них не чекали, – зауважує Людмила, представниця релігійної громади Свято-Казанського храму. – Але одразу вирішили, що будь-які питання вирішуватимемо в присутності поліції, згідно закону. Тому все майно передавали за актами».

Тепер, запевняють ладижинці, у храмі стало затишно, відчувається благодать Божа. На службу приїжджають навіть із сусідніх сіл Оляниці і Четвертинівки. Людям подобається, що храм по-справжньому став українським, не відчувається «російський дух» і «поклоніння кривавому патріарху».

Visited 37 times, 1 visit(s) today
Close Search Window