Майже 2,5 роки у Генштабі не присвоюють звання «Герой України» оборонцю Києва, розвіднику Ярославу Шинкаренку. Намагаються спонукати військове керівництво до дій українські парламентарі за результатами роботи тимчасової слідчої комісії ВР з питань військових.
Мати Ярослава, колишня військова розвідниця, а нині волонтерка Олена Кукла задається питаннями, а чи «ті, хто сидить в Генштабі знають про військову звитягу воїнів? І чи знають вони взагалі що таке подвиг? Що для них є подвиг?».
«Пан Сирський, він же Головнокомандувач не підписав подання на відзначення героя – йому не достатньо подвигу», – зазначає у дописі жінка.
Ярослав Шинкаренко, розвідник, сержант, вступив до лав ЗСУ у 18 років, після загибелі вітчима, який був для нього взірцем. Брав участь в бойових діях у ході російсько-української війни з 2017 року в складі 131ОРБ. За 4 роки завдяки мужності та рішучості Ярослава вдалося уникнути великого числа людських жертв.
Він неодноразово в критичних ситуаціях рятував життя побратимів. Вже в далекому 2019 році він встиг зманервувати від ПТР тим самим спас командира роти і заступника з техчастини, а також прийняв участь в порятунку та евакуації 10 побратимів. Тоді його подали на відзначення державною нагородою «Орден за мужність» ІІІ ступені, але, як пояснює О.Кукла, на горі «сказали, що замало подвигу і було відмовлено в нагороджені, а саме в командуванні сухопутних військ, де командувачем на той час був Олександр Сирський».
«Проте він був відзначений недержавною нагородою орденом «Народний Герой України». Його не визнало командування, його визнали прості люди!», – зауважує мати «Ярика».
Після початку повномасштабного наступу Росії на Україну 24 лютого 2022 року Ярослав повернувся до лав ЗСУ. Був розподілений у 72 ОМБр, став командиром відділення розвідувальної роти. Брав участь в боях на Київщині.
Завдяки попередньому військовому досвіду виводив групи побратимів-розвідників із напівоточення. Неодноразово перебуваючи під шквальним вогнем противника наводив нашу артилерію на колони, які було в результаті знищено. Рятував не лише побратимів, але й дорогоцінне майно, яке могло бути втрачено.
В населеному пункті Плоске Броварського району, потрапивши в напівоточення та під обстріл градами, він вивів свою розвідгрупу з 8 чоловік в безпечне місце, подолавши 8 кілометрів, тим самим зберіг побратимів, майно та зброю.
Знаходячись в оточенні під обстрілом, Ярослав вів спостереження за ворогом і передавав координати переміщення, в результаті чого наша артилерія змогла вразити ворожі колони техніки.
Звіт ТСК з питань військових
Дізнавшись про цей героїчний вчинок, командир батальйону, який знаходився на тому напрямку, легендарний «Лівша» Андрій Верхогляд звʼязався з Яриком і пояснив, що там в оточенні лишилася ще одна група розвідників, яку потрібно вивести, що Ярослав і зробив, не вагаючись.
Він повернувся і вивів ще одну групу, подолавши величезну відстань через поля і посадки під шквальним вогнем ворога.
«Приймав участь в боях за Бучу, Ірпінь, Димер, Горенку, за населені пункти Броварського району. Загинув 19 квітня 2022 року, підірвавшись на ворожій протитанковій міні, здійснюючи патрулювання на авто біля Поліського на Київщині. Йому навічно 22.
Ярослав жив як герой і загинув як герой! – ці слова я почула він легендарного комбрига Олександр Вдовиченко! Подання були від 72 ОМБр на відзначення Ярослава Шинкаренка орденом «Герой України», починаючи ще з 2022 року. Бригада отримувала відмови – замало подвигу.. загубилися документи… і купа інших причин», – зазначає Олена Кукла…
Наразі про подвиг і відзначення Ярослава кажуть народні депутати.
«Я дякую пані Юлія Яцик що озвучила цю проблему на прес-конференції ТСК на тему «Звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з проблем військових про діяльність за рік”. Дякую за проявлену небайдужість. Я звертаюся до всіх небайдужих – допоможіть мамі загиблого воїна добитися справедливого і гідного визнання подвигу сина», – підкреслила волонтерка.
