З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну перед Вінницею постали нові соціально-економічні виклики, спричинені масштабним переміщенням населення з регіонів, що зазнали активних бойових дій. Наразі Вінницька область входить до списку лідерів за кількістю прийнятих переселенців, і це створює чималий тиск на місцеву інфраструктуру та економіку, особливо у сфері житла, працевлаштування, охорони здоров’я та соціального захисту.
Важливим аспектом цієї проблематики є також ілюстрація досвіду інших громад, що може стати корисним прикладом для органів влади Вінниччини. Ми спробували через різні департаменти, громаду та міську раду з’ясувати через опитування про проблеми, з якими зараз стикаються внутрішньо переміщені особи в Вінниці та області. Але не змогли отримати таких даних. Проте, минулого року ми змогли знайти таку інформацію про одну з громад Київщини. Звісно, б хотіли порівняти дані, провести кореляцію, але на даний момент в нас немає доступу до таких даних.
Звертаючись до досвіду Печерської громади в Києві, ми отримали змогу чіткіше розуміти реалії переселенців і у Вінницькій області. Печерська громада стала прихистком для ВПО з різних куточків України – Херсонської, Чернігівської, Донецької, Луганської, Харківської областей. Ситуація тут показує, що 65% переміщених осіб офіційно зареєструвалися, аби отримувати належну соціальну підтримку. Водночас, майже третина переселенців досі не має офіційного статусу ВПО через бюрократичні труднощі та недостатню поінформованість.
Для Вінницької області ця ситуація є досить репрезентативною. Адже тут також помітні проблеми з інформуванням людей щодо процедури реєстрації та отримання допомоги. Зважаючи на численні звернення переселенців до місцевих департаментів соцзахисту, можна стверджувати, що тут існують подібні перешкоди, що потребують вирішення шляхом покращення інформаційної підтримки.
Проблема житла у Печерській громаді, як і в Вінниці, залишається однією з найбільш гострих. Значна частина переселенців живе у знайомих або родичів, часто безкоштовно або за символічну плату, але це не може бути довготривалим рішенням. Більшість ВПО змушені орендувати житло, об’єднуючись з іншими родинами, щоб знизити фінансове навантаження. Також люди вказують, що найбільшими статтями витрат для них є комунальні послуги та харчування. Для багатьох родин доходи дозволяють тільки найнеобхідніше, не залишаючи жодної можливості заощаджень.
Підтвердженням цієї ситуації є слова переселенця з Донеччини, Олега, який зазначив, що житло він отримав від знайомих безкоштовно, проте визнає, що це тимчасове рішення і потрібно шукати роботу, щоб бути незалежним. Аналогічні проблеми постали і перед мешканцями Вінниці – ринок оренди перенасичений, що призводить до підвищення цін, ускладнюючи життя переселенців.
Проблематика працевлаштування також стоїть гостро. В опитуванні Печерської громади кожен третій респондент зазначив, що зіткнувся з труднощами під час пошуку роботи. Основними перешкодами є невідповідність попереднього досвіду і кваліфікації місцевому ринку праці та необхідність доглядати за родичами. Багато хто з переселенців почав перекваліфіковуватися, опановувати нові професії або підробляти репетиторством чи у сфері послуг. Це важливий досвід, який Вінниця могла б використати для формування місцевих програм зайнятості.
У Вінницькій області також були зафіксовані аналогічні проблеми. Попри реалізацію місцевих ініціатив із перекваліфікації, кількість працевлаштованих переселенців залишається доволі незначною, що свідчить про недостатню ефективність існуючих програм та потребу в їх удосконаленні та розширенні.
Питання медичного обслуговування та соціального захисту теж є спільним для переселенців як у Вінниці, так і у Києві. Опитування у Печерській громаді засвідчило, що переселенці переважно мають доступ до медичної допомоги, однак існує проблема браку інформації про безкоштовні програми, психологічну підтримку та доступність ліків. Аналогічні повідомлення надходять і від вінницьких переселенців, які потребують посилення інформаційної та правової підтримки, покращення медичного та психологічного супроводу.
Рекомендації, сформовані Печерською громадою, можуть бути ефективними й у Вінницькій області. Зокрема, йдеться про необхідність спрощення процедур реєстрації, створення покрокових інструкцій для ВПО, підвищення доступності консультацій у відповідних центрах соціального захисту. Підтримка у працевлаштуванні через організацію тренінгів та співпрацю з місцевими підприємствами може значно покращити ситуацію. Створення доступного соціального житла та збільшення фінансування на компенсацію оренди допомогло б зменшити фінансовий тягар на переселенців.
Крім того, важливим є посилення інформаційної кампанії у медіа та соціальних мережах з метою донесення інформації про права, можливості та процедури отримання допомоги. Це дозволить уникнути бюрократичних перепон та сприятиме швидшій адаптації людей.
Таким чином, досвід Печерської громади Києва є цінним прикладом для Вінницької області у вирішенні проблем ВПО. Водночас зрозуміло, що питання інтеграції переселенців – це комплексна проблема, що потребує системного та комплексного підходу, залучення всіх рівнів влади, бізнесу, громадських організацій та самих переселенців. Саме ефективна координація дій може стати основою успішної інтеграції та адаптації людей, які втратили все, але прагнуть знову повернутися до нормального життя.
Далі ми б хотіли проаналізувати ситуацію в Вінниці та Вінницькій області. Станом на листопад 2023 року у Вінницькій міській територіальній громаді було зареєстровано понад 46 тисяч ВПО, серед яких близько 11 тисяч дітей. Це свідчить про масштабність викликів, з якими стикнулися місцева влада та громада у забезпеченні житлом, працевлаштуванням та соціальним захистом переселенців.
Однією з головних проблем для ВПО у Вінниці залишається житло. Більшість переселенців проживають у приватному секторі, орендуючи житло або мешкаючи у родичів та знайомих. Лише близько 2% ВПО проживають у місцях компактного проживання, таких як гуртожитки чи спеціалізовані центри. Це створює додаткове навантаження на ринок оренди житла та ускладнює доступ до стабільного проживання для багатьох переселенців.
У відповідь на ці виклики, місцева влада впроваджує програми підтримки. Зокрема, у Вінниці діє програма “Муніципальне житло”, яка передбачає надання доступного житла для працівників бюджетної сфери, учасників бойових дій та внутрішньо переміщених осіб. Також Міністерство соціальної політики запровадило субсидії на оренду житла для ВПО, що забезпечує фінансову допомогу на винайм житла та компенсацію податків для власників житла.
Проте, навіть з урахуванням цих програм, багато переселенців стикаються з труднощами у пошуку житла. Деякі власники неохоче здають його ВПО через побоювання щодо платоспроможності або можливих проблем з документами. Це свідчить про необхідність подальшого вдосконалення механізмів підтримки та інформування як переселенців, так і місцевих жителів.
Щодо працевлаштування, ситуація також залишається складною. У Вінницькій міській територіальній громаді з початку повномасштабного вторгнення до кінця січня 2024 року було працевлаштовано лише 499 переселенців. Це пов’язано з низкою факторів, включаючи невідповідність кваліфікацій, відсутність вакансій у певних сферах та необхідність догляду за дітьми або літніми родичами.
Для покращення ситуації у Вінниці створено “Єдине вікно послуг”, яке об’єднує дані про програми підтримки для вразливих категорій громадян та сприяє працевлаштуванню ВПО. Також реалізуються програми перекваліфікації та навчання новим професіям, що дозволяє переселенцям адаптуватися до потреб місцевого ринку праці.
Медичне обслуговування для ВПО у Вінниці здебільшого доступне. Проте, деякі переселенці скаржаться на брак інформації про безоплатні програми або труднощі з отриманням конкретних препаратів. Це вказує на необхідність покращення інформування та доступу до медичних послуг для ВПО.
Загалом, успішна інтеграція ВПО у Вінниці залежить від скоординованої роботи державних і місцевих структур, а також співпраці з громадськими та міжнародними організаціями. Необхідно продовжувати розробку та впровадження програм підтримки, спрямованих на забезпечення житлом, працевлаштуванням та соціальним захистом переселенців. Тільки спільними зусиллями можна забезпечити гідні умови життя для ВПО та сприяти їхній успішній адаптації у нових громадах.
Підготував Олег Литвак
