Незалежні експерти разом з редакцією «Української правди» відзначили сотню жінок-лідерок для свого нового проєкту «УП100.Сила жінок». Однією з таких стала одна з найяскравіших поетес сучасної української літератури – 42-річна вінничанка Катерина Калитко.
У 2017 році її книгу «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» стала»Книгою року ВВС», а у 2019 році її книга «Ніхто нас тут не знає, і ми – нікого»” отримала премію «ЛітАкцент року» у номінації «Поезія».
У творах Калитко часто присутня тема війни, а у своїх інтерв’ю вона не раз наголошувала на тому, що письменники часто можуть змінити суспільство саме словом.
«Слово не спиняє кров, не спиняє війну, воно змінює передовсім того, хто його промовляє. А далі – змінюється простір довкола, змінюються люди в цьому просторі», – наголосила Калитко у одному з інтерв’ю УП.
У 2023 році поетеса та перекладачка отримала Шевченківську премію. У цьому ж році вона стала авторкою радіодиктанту національної єдності, текст якого мав назву «”Дороги України». Під час повномасштабної війни Катерина намагається робити все, аби про біль українців та війну, яка продовжується, знали у всьому світі.
Одним з прикладів стало читання Калитки власної інтерпретації молитви «Отче наш» у одній з церков Копенгагена, де був присутній король Данії Фредерік Х, а також спікер парламенту та низка міністрів. У молитві йде мова про злочини росіян проти українців. Її було озвучено українською та данською мовами.
Ось частина молитви авторства Калитко:
Але не введи нас на допит
у підвальну катівню,
не вклади нас у землю, стоптану чужаками,
у пітьму історії,
в забуття.
Але визволи нас
від пам’яті про тіла,
вийми з хрускоту трощених наших хребців,
із тріску розбитих колінних чашечок,
із сухожиль перетятих,
із тихого шелесту крововтрати,
визволи від клубка задухи
у повних землі ротах.
Бо твоя є війна, і звірі, і сила, і слава,
і ексгумація,
і дух тяжкий над могилою,
де сина з отцем
кинуто поруч.
І нині, і повсякчас, і довіку.
Ми ж так добре вивчили цю молитву.
Чому ти у нас не питаєш нічого?
Проєкт «УП100.Сила жінок» про жінок, які в перші дні повномасштабного вторгнення приєдналися до війська або стали волонтерами.
Які рухають науку та освіту, культуру та бізнес у найважчий період існування української держави. Які чекають на своїх дітей, коханих з фронту або з полону. Які втратили найдорожчих. Які, незважаючи на щоденний біль втрат, вчаться жити наново.
Українська жінка сьогодні — це про те, як, перемагаючи біль і страх, шукати сенси там, де їх інколи неможливо знайти, підніматися і йти далі. Для того щоб жіноче обличчя війни одного дня стало жіночим обличчям перемоги.
«Ми відзначаємо сотню українських жінок, які наближають перемогу щоденною працею, самопожертвою та турботою про наступні покоління українців», – зазначають автори проєкту.
