У низці регіонів України б’ють на сполох через зростання захворюваності на кашлюк. За перші три місяці 2024-го захворілих більше, ніж за весь минулий рік. Серед областей, де «вирує» інфекційна хвороба – сусідні з Вінниччиною.
В Україні захворюваність на кашлюк почала зростати з 2023 року. За даними Міністерства охорони здоров’я України, за перші два місяці 2024 року зафіксували 515 випадків захворювання, у той час як за аналогічний період минулого року – лише 27 випадків. Тобто, зростання фіксують у майже 20 разів. Абсолютна більшість хворих — 95,9% – це діти.
Серед регіонів, які стали лідерами по захворюваності на кашлюк – сусіди Вінниччини. Зокрема це Чернівецька, Хмельницька, Черкаська та Житомирська області.
«Ситуація з минулого року погіршилась в усіх регіонах, – розповідає NaПарижі заступник генерального директора ДУ «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» Олександр Загорулько. – Так, якщо протягом 2020-22 років зафіксовано 41 випадок захворювання, то за перші три місяці цього – 47, а за неповний квітень вже відомо про 27 хворих. Але на сьогодні у нас середні загальні показники по регіонам України».
Всі випадки кашлюка у легкій чи середній формі. За його словами, всі захворілі – діти. Кашлюк реєструється в усіх районах і нині немає підстав казати про існування певних осередків інфекції. Є поодинокі випадки хвороби у вихованців дитячих садків та учнів шкіл.
Як зазначає О.Загорулько, єдиним методом «стримування» хвороби є вакцінація. У Шаргородській, Жмеринській та Могилів-Подільській громадах запроваджена окрема програма, яка дозволила збільшити кількість вакцинованих діток на 15%. тож про критичність ситуації мова не йдеться.
Нагадаємо, кашлюк — це бактеріальне інфекційне захворювання, яке перебігає під виглядом затяжного бронхіту, з тяжкими нападами кашлю. Джерелом інфекції є хвора людина (в т. ч. попередньо щеплена, якщо захворіє). Шлях інфікування в основному краплинний, внаслідок вдихання виділень з дихальних шляхів пацієнта (розпилених у повітрі під час кашлю). Інкубаційний період сягає 5–21 днів (зазвичай 7–14 днів). Хвороба має високу контагіозність для оточення (до 80 %), найвищу у перші 3 тижні хвороби (у катаральному періоді і на початку періоду спазматичного кашлю).
Хворобу підозрюють на підставі клінічної картини, а далі роблять серологічні чи мікробіологічні дослідження. Підозрюючи кашлюк, лікар зобов’язаний повідомити про захворювання місцеву санітарно-епідеміологічну станцію (СЕС). Якщо клінічна картина захворювання типова і пацієнт був у контакті з хворим на підтверджений лабораторно кашлюк, то діагноз є достовірним і не вимагає лабораторних досліджень.
