На третій рік повномасштабного російського вторгнення храми Вінницької області досі прикрашають ікони з імператорською родиною, Олександром Невським та іншими суто російськими святими, на яких базується ідеологія «руського миру». Приміром, вони зберіглись в одному з найстаріших храмів Тростянецької громади та регіону загалом – церкві святого Дмитра у Гордіївці.
Нагадаємо, раніше NaПарижі писав, що у цьому селі співіснують дві релігійні громади – УПЦ МП і ПЦУ. Перша для служб використовує будівлю храму, друга – орендоване приміщення.
За словами Тростянецького благочинного Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ протоієрея Михайла Торбахевича, храм у Гордіївці вважається одним з найдавніших в окрузі разом з храмами у Верхівці та Северинівці.
Точна дата побудови церкви невідома, але храм Святого Дмитра згадувався в історичних документах за 1897 рік.
У XIX столітті село належало Феліксу Людвіговичу Собанському. Крім Дмитрівської церкви, при якій функціонувала церковно-парафіяльна школа, Собанський володів майже двома тисячами десятин землі, з яких п’яту частину складав ліс. Будівля храму має світлий фасад, складається з декількох об’єктів, один з яких – висока дзвіниця. Трохи лівіше і ближче до озера розташована головна споруда із золотим куполом.
У середині храм прикрашають ікони так званих російських святих – імператорської родини, князя Олександра Невського, Матрони Московської. Отець Михайло стверджує, що служби проводяться там російською, адже клірики Московського патріархату не знають церковно-слов’янської.
Журналісти видання спробували на власні очі пересвідчитися, що церкву досі «прикрашають» ікони святих РПЦ, але, опинившись у Гордіївці, змушені були зупинитися перед зачиненими дверима храму.
У спекотний день зустріти у селі людей вдень складно. Бабуся Марія була чи не єдиною, хто йшов вулицею неподалік храму. Вдалось познайомитися. На запитання журналістів, чому церква закрита, вона пояснила, що не час для служби. Жіночка зізналась, що по неділям, як здоров’я дозволяє, ходить ранком на службу. Батюшка, як каже літня парафіянка, служить «руською», бо «так треба». Сама вона звикла, погоджується і з тим, що «згадується» під час молитви засуджений за антиукраїнську діяльність митрополит Іонафан.
«Казали, що він до Росії поїхав, але ж залишається владикою. Бо так було треба. Ми віримо батюшці. Він краще знає», – пояснює свою думку вірянка.
Краще?! Пенсіонерка стежить за новинами, знає про людське горе, страждання, смерті, які завдала російська агресія, але, каже, що звикла ходити до церкви. Про засудження керуючого Тульчинською єпархію УПЦ МП митрополита Іонафана, його теплу зустріч у Москві з патріархом Кірілом, нагородження орденом Сергія Радонезького «за труди во благо РПЦ» літня жінка нічого не чула.
Отець Михайло Торбахевич пояснює, що нечисленна громада Московського патріархату тримається завдяки підтримці депутата Вінницької облради Геннадія Мазура. І Гордіївка не єдина, де люди «відокремлюють церковні справи» від реалій, а до ікон із зображенням тих, хто пригноблював українців, звикли.
З іншого боку, більш освідченні парламентарі досі не проголосували за законопроєкт щодо заборони впливу російської церкви в Україні. Попри намагання частини патріотично налаштованих нардепів у Раді доволі потужними є сили, які чинять дієвий супротив голосуванню за цей документ.
Фото: zruchno.travel
