1 травня. Колись цей день був червоним від прапорів, транспарантів і… ну, просто червоним. Колись – день весни, праці й нестримного споживання оселедця на природі під «Інтернаціонал». А тепер – день, коли українські коти й собаки отримують свої дози «Рабістару». Без фанфар, але з імунітетом.
У Вінниці травень розпочався не з парадів і гасел про трудові здобутки, а з хвацької кампанії проти сказу. Поки комуністи десь тихо плакали у кутку з портретом Ілліча, на вулицях міста працювали мобільні ветеринарні бригади. Так-так, не мітингувальники, а ветеринари – нові герої «посттравневої» доби.
151 пухнастий громадянин був успішно «провакцинований» у перший день акції. Замість «Миру, праці, травня» – «Імунітету, хвостикам, і здоров’я!» І нехай хтось скаже, що це не прогрес. Ще десять років тому в цей день люди виходили на демонстрації. А тепер – на повідках вели своїх улюбленців до щеплення. Хто сказав, що свята зникають? Вони просто мутують.
Ветлікарка Тетяна Лобода, яка стоїть на передовій цієї кампанії, без зайвого пафосу заявила: «Єдиний надійний спосіб захистити тварин – вакцинація». Що ж, комуністи колись так говорили про трудові колективи. Але тепер головне – не колектив, а колективний імунітет. І краще мати його з «Рабістаром», аніж із червоним прапором.
А ще Тетяна додала, що препарат українського виробництва, і коти переносять його добре. От вам і сучасна національна гордість – замість «Антонов» і гіпотетичного «Тесла на Говерлі», маємо «Рабістар» і 10–11 місяців здорової котячої радості. Доза всього 1 мл. Для порівняння: раніше потрібно було 500 мл «Столичної», а потім «Мартіні» в парку, аби 1 травня здавався вдалим.
На місці подій – типовий українець нового часу: пан Леонід, господар собаки на ім’я Еммі. Його свято – це можливість зекономити на приватній ветеринарці.
«Ми зазвичай робимо це в клініці, а тут – безкоштовно. Та ще й у перший день весни праці. Хіба не прекрасно?» – коментував він, поплескуючи свою пухнасту супутницю по голові.
Мобільний пункт працював з 16:00 до 19:00. Саме тоді, коли раніше починалася друга хвиля «польових пікніків» з політично забарвленими салатами. Тепер – черга з господарів і їхніх хвостатих підопічних. І локація, як у гастролей легендарної рок-групи: кожен раз нова. Наступна – біля 3 лікарні на Старому місті. Ніби натякають, що в старі місця тепер приходять із новими цінностями.
А головне – все це організовано Вінницькою міською радою, без жодного мітингу, гасла чи «ручного» Леніна. Просто вакцина, хвіст і спокій у серці. У 2025 році це і є травневе щастя.
Між іншим, спостерігається цікавий соціальний ефект: раніше 1 травня коти боялися салютів, тепер – шприців. Але тільки один раз на рік! А ще через рік, можливо, будуть уже вітатися словами «Сказу немає – і слава Богу!»
Отже, святкова трансформація в дії: комуністичні травневі канули в минуле, залишивши після себе тільки ностальгію та… вихідні. А на їх місце прийшли щеплення, ветеринари й справжня турбота. І якщо хтось скаже, що ми скотилися – то так, скотилися… в дбайливу, вакциновану котячо-собачу цивілізацію.
Потім – 5 травня біля 3 лікарні! У 2025 році саме так виглядає прогрес. Як вусата істота з печінковим кормом у вусі та сертифікатом про щеплення у зубах.
Хочете й собі таке свято? Заведіть кота. А прапор… хай пилиться в шафі.
Підготував Олег Литвак
