У ході важких боїв під Покровськом у серпні вінничанин Богдан Дишкант отримав важку контузію, наслідком якої стало значне погіршення здоров’я. Серце оборонця зупинилося 23 грудня. Йому було 39 років.
Про це повідомляють у Вінницькій міськраді
Богдан щиро вболівав за долю України. Тож, із початком повномасштабного російського вторгнення повернувся з Польщі, де жив та працював останні роки, та став на її захист. Після проходження військового вишколу в Німеччині боронив Батьківщину у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Ма́ґура». Був молодшим сержантом, справжнім наставником для солдатів та відданим воїном. Разом із побратимами відстоював суверенітет та незалежність країни на східному напрямку
Як зазначив командир взводу розгородження бригади «Ма́ґура» Геннадій Чіжевський, під час виконання військових операцій Богдан Дишкант проявляв надзвичайну самовідданість.
«Він був гарним командиром бойової машини, який завжди вміло виконував накази та не пасував перед труднощами. Нічого не боявся та не ховався за спинами. Я знав, якщо за справу береться Богдан – усе буде зроблено чітко, без зволікань», – каже військовий.
«Дякуємо за сина», – такі слова найчастіше чула з вуст побратимів Богдана й матір Небесного Воїна Людмила. Розповідає, у війську його цінували за дружнє плече, на яке завжди можна було покластися у важку хвилину, вміння підтримати та підняти бойовий дух.
Богдан був єдиною дитиною для своєї матері. Він народився у Вінниці 28 вересня 1985 року. Після закінчення 34-ї школи навчався у Вінницькому національному аграрному університеті. До від’їзду у Польщу на будівельні роботи, працював майстром на одному з приватних підприємств міста з виготовлення меблів.
«Богдан був люблячим сином для мене та гарним батьком для своєї дитини. Тож, щойно дізнавшись про повномасштабне вторгнення, відразу повернувся в Україну, – каже мати. – Жодні сили не могли змусити його змінити своє рішення та залишитись у безпеці. Богдан завжди чинив по совісті та честі…»
Церемонія прощання з Богданом Дишкантом провели у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. Чин поховання воїна відбувся о 12:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!
