Арттерапія лікує. У вінницькій художній школі провели майстер-класи з образотворчого мистецтва для матерів загиблих військових. Вони створювали хустинки пам’яті.
Проєкт є спільною ініціативою департамент культури Вінницької міської ради і ГО «Об’єднання родин НЕЗЛАМНІ».
Впродовж травня та червня викладачки Вінницької дитячої художньої школи Людмила та Ярослава Бондар допомагали жінкам створити ескізи майбутніх хустинок. У цих малюнках – символи особистої пам’яті, сили й любові. За словами мисткинь, воркшопи мали виражений арттерапевтичний ефект.
«Це мужні, сильні, ніжні та творчі жінки, які стали справжньою спільнотою і підтримкою одна одній», – розповіла директорка ЗК «Вінницька дитяча художня школа» Наталя Стафійчук.
Ключовим елементом у кожній роботі стало зображення серця, що символізує материнську любов, біль і пам’ять.
«Серце матері – розбите всередині, але зовні цілісне. Ми вчимося жити з втратою, нести пам’ять про наших дітей гідно», – наголосила Вікторія Колмикова, мама полеглого Захисника Маріуполя з позивним «Вахр», голова Ради родин загиблих (померлих) Захисників і Захисниць.
Навколо серця учасниці проєкту створювала власний сюжет. У кожній лінії, у кожному мазку фарби на цих ескізах – біль, любов і безмежна гордість.Тут розквітають маки, що нагадують про пролиту кров, ніжні волошки, що символізують небесну чистоту, безтурботні ромашки, стійкий барвінок, золоті колоски – знак життя і незламності. На хустинках з’являться обриси ластівок та голубів, що несуть вість про мир, а також знаки підрозділів, в яких воювали їхні сини, увічнюючи пам’ять про їхній подвиг.
Кожен малюнок – це окрема історія. Наприклад, Інна Голубчик створила ескіз із жовтогарячим серцем, яке тримають дві ластівки – одна символізує її, інша – сина Сергія, який загинув під Іловайськом у 2014 році.
«Мій син був фотографом і звукорежисером, війни не обирав. Але з Майдану він вже не міг стояти осторонь. Казав: “Якщо всі сховаються – хто тоді захищатиме країну?”», – пригадує жінка.
Попри те, що більшість учасниць не мали професійних навичок у малюванні, під чуйним наставництвом викладачок художньої школи усі впевнено крокували до створення власного ескізу майбутньої хустинки.
Атмосфера на заняттях була по-справжньому теплою – тут жінки могли не лише творити, а й говорити про найцінніше, що залишилось у серці.
«Кажуть, що немає глибшої спільності, ніж та, що народжується в горі. Але саме в цьому спільному болю виникає неймовірна сила, здатна зцілювати. І знаєте, що найбільше вражає? Посмішки. На обличчях наших неймовірних матусь – попри втрати, попри рани – з’являються щирі усмішки. Я бачила, як вони розчиняються в атмосфері творчості, любові й гордості за своїх Синів і Доньок. Ці посмішки – мов промінчики світла, що пробиваються крізь темряву. Вони – свідчення незламності, сили і жаги до життя. Ці малюнки – не просто про мистецтво. Це про єдність. Про те, як, тримаючись разом, ми можемо підтримати й зцілити одна одну», – підкреслила Вікторія Колмикова.
Після завершення створення ескізів із жінками працюватиме професійний дизайнер, який адаптує їхні малюнки у макети для друку. Готові хустинки планують виготовити у більшій кількості, щоб на День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави, вручити їх матерям як символ спільності, шани й вдячності.
«Коли в стіни нашої школи приходять нові обличчя – з особистими історіями, глибокими емоціями та відвертими переживаннями – це завжди додає простору нових сенсів. Особливо, коли це жінки, які крізь біль і втрату шукають сили в творчості. Для нас важливо не просто навчити малювати, а створити безпечне місце, де мистецтво стає мовою підтримки», – підсумувала викладачка художньої школи Ярослава Бондар.
