Артистки Вінницького облмуздрамтеатру імені Садовського протягом 10 днів демонстрували німецького глядачеві виставу «KVITKA. Пісня наяву та уві снах». У різних містах були 9 вистав.
Колектив представив у Європі виставу «KVITKA. Пісня наяву та уві снах» за п’єсою Олега Миколайчука-Низовця, яка є однією із найпопулярніших постановок театру, що наповнена ідеями української духовності й культури, високої моральності й патріотизму. Дітей потішили казкою-притчею «Квітка з чарівної рукавички» за твором відомого письменника сьогодення Володимира Лиса.
Про це повідомляє Вінницький академічний музично-драматичний театр ім.Миколи Садовського.
«Повернулись всі – втомлені, проте щасливі», – зазначив директор театру Іван Педорук.
У Мюнстері, місті-партнері Вінниці, мер Маркус Леве дуже високо і надзвичайно позитивно оцінили своєрідний крок українських митців в здійсненні культурної дипломатії, адже український досвід сьогодення, нашої незламної боротьби неможливо уявити без нашої культури, мистецтва, завдяки яким дух українства стає більш зрозумілим і ближчим для всієї Німеччини та українців, які вимушено проживають у Європі.
Вітали Берлін, Мюнстер, Хайльбронн, Карлсруе, Фрайбург, Фрідріхсхафен, Пфорцхайм!
Зустрічі в кожному місті – справжнє свято української культури за кордоном. Це не лише мистецький проєкт, а й духовна підтримка українців, які живуть поза межами країни, а також важлива презентація України на міжнародній арені. Нашими глядачами були як представники української діаспори, так небайдужі мешканці німецьких міст, які прагнуть відчути та зрозуміти і нашу країну, і нас, і мистецтво в цілому. На кожній виставі для них було запропоновано переклад вистави.
Кульмінаційним моментом вечора у Берліні стало вручення традиційного українського короваю з барвінком як символом єдності та вдячності. Його на сцені передала Людмила Мілош, голова Центральної Спілки Українців у Німеччині: «Ми пишаємося, що стали частиною цього проєкту, який об’єднує людей навколо культури, пам’яті та мистецтва. Ви нам привезли частинку України, якої нам не вистачає, як не вистачало її Квітці. А ми даруємо вам коровай з барвінком, який виростили в Німеччині». Один із глядачів, пан Шумахер, який дивився виставу з німецькими титрами, зворушено поділився своїми враженнями: «Це було… З України з любов’ю. Від щирої вінницької землі. Дякую!» А пані Анастасія Козак, голова україно-німецького товариства у Хайльбронні, пригостила яблучним пирогом, який випекла власноруч.
Привітали акторів координаторка Українського культурного центру у Карлсруе пані Тетяна Шурінова та секретарка товариства “Українці у Карлсруе” пані Марина Полторак. Справжньою несподіванкою стала зустріч з відомим письменником, великим другом нашого театру Олександром Володарським. Після перегляду вистави він сказав: «Ви навіть не уявляєте, яку велику справу ви робите і зробили: кожне ваше слово торкається розуму та серця. Ні, б’є в саме серце… До зустрічі в Україні! Дякую».
– Ми відчули нашу рідну мову, нашу рідну Україну! Ви подарували і малечі, і дорослим незабутні миті. На жаль, ми не можемо зараз бути вдома, тому щиросердно вдячні вам. Віримо, що ви ще до нас приїдете!» – з усмішкою та неприкритим болем говорили наші глядачі.
– Що хочеться побажати?.. Щоб якнайшвидше закінчилася війна! Якщо ситуація дозволить безпечно відвідати Україну, а наші українські друзі, з якими ми тісно спілкуємось, зможуть повернутися додому, ми б разом приїхали до вас, щоб відвідати ваш театр.
Отримували квіти – від дорослих і шоколадки від дітей у Фрідріхскафені. Нескінчені розмови-обговорення-фотографування. Обійми й віра у Перемогу. Сльози й слова вдячності.
– Ще раз хочу висловити подяку всім причетним за постановку, проникливу акторську гру, організацію вистави “Квітка”. Жодна українська душа не зможе дивитися її без сліз. Це як побувати вдома. За кордоном серце особливо тягнеться до рідного — і саме тоді нас підтримують ті невидимі нитки, що ведуть додому. Це зустрічі з українськими митцями — акторами, музикантами, які приїжджають, щоби подарувати нам не просто виступ, а дотик до душі. Це вечори з діаспорою, коли серед чужого міста раптом лунає українська пісня, і ми знову відчуваємо: ми — разом. І в цій єдності — наша сила, ніжна і незламна.
Глядачі у Пфорцхаймі стояли в черзі, щоб потрапити на перегляд вистави. Та й дійство сприймали із завмиранням сердець. Кожний з них вкотре переконався у силі України, її прагненні жити в мирі.
Театр привітали голова німецько-українського товариства цього міста Ліана Бляй та голова німецько-українського товариства “Оберіг” Світлана Дребант, яка наголосила на можливості доторкнутися до рідної культури тим українцям, які через війну були змушені опинитися у Німеччині. «Ви сьогодні на ці декілька годин завітали додому», – з трепетом у голосі додала пані Світлана, звертаючись до присутніх.
– Настільки все було емоційно й правдиво, що ми, глядачі, відчули себе учасниками цього чудового дійства. Нас переповнювала гордість, що ми Українці! Творчої наснаги вам і подальших успіхів у розвитку і пропагуванні культури України за кордоном і в рідній країні під мирним небом!» – лунало на кожній зустрічі.
