За приблизними підрахунками фахівців глибина затопленого у 1980-х Губницького кар’єра, що у Гайсинському районі за 115 км від Вінниці, на окремих ділянках сягає 120 метрів. Тому його з довоєнних часів називають «українським Байкалом». Найглибша прісноводна водойма приховує чимало таємниць. Дослідження дайверів 2020 року були лише початком. Хочеться вірити, що у мирний час вони відновляться.
Місцеві мешканці переконують, що залишені на дні кар’єру екскаватори та БелАЗи з поверхні здаються «іграшковими машинками». У 2020 році кар’єр вивчали професійні дайвери. Їм вдалося опуститися на глибину 51 метр. Але навіть там вони так і не дістали до дна.
Найвідоміші та найглибші затоплені кар’єри України
Губницький кар’єр (с. Губник, Вінницька область) — попри гучні «характеристики» і 120-метрову глибину залишається майже не дослідженим
Житомирський кар’єр має за показами ехолота до 101 метра глибини.
Черепашинецький кар’єр (до 100 метрів) є найбільш «розкрученим» і туристично привабливим через зручне розташування поблизу М-21.
Яворівський кар’єр (Львівщина) є найбільшим штучним «озером» в Україні глибиною до 70 метрів і площею 10 км². Заповнювався водою у 2002–2006 роках.
Найвідоміші інші затоплені кар’єри Вінниччини, або «блакитні лагуни»
Могилівський кар’єр – один з не багатьох в країні, де поруч є база відпочинку. Крім того, зручно діставатися з Вінниці.
Глухівський кар’єр, окрім бірюзової води, приваблює білизною берегів. Все це завдяки каоліновим копальням.
Іванівський кар’єр – типовий для розробок граніту. Частину його заповнила вода. Над плесом видніються фрагменти стовпів, до яких раніше були прикріплені лінії електропередач. Навколо – гранітні «сходинки» та хвойний ліс.
Свою неофіційну назву «Український Байкал» Губницький кар’єр отримав не лише за глибину, а й за неймовірну прозорість води. Навіть на глибині 20 метрів видимість залишається ідеальною: можна розгледіти підводні гранітні скелі та затоплені дерева.
У спільноті Губник збирають згадки про це місце до затоплення, адже відсутня інформація навіть про кількість ярусів у серпантині дороги донизу. Хіба що можна розрахувати, якщо припустити, що кожний ярус має 10-метрову висоту. Але ж це теоретично.
Також відомо, що у кінці 1980-х через прорив підземного джерела кар’єр доволі швидко заповнився водою. Виведення з ладу насосного обладнання не дозволяло відкачувати воду у потрібних обсягах. Вона прибувати дуже стрімко, швидко заповнила глибоку скельну чашу, перетворивши об’єкт на штучне озеро.
Щоб евакуювати або перемістити техніку на інший об’єкт чи витягти, у той час потрібне було узгодження з вищими відомствами (профільним міністерством, трестом або обласним виконкомом). А тоді на всіх ланках більше орієнтувалися на потреби 30-кілометрової зони навколо Чорнобиля, тому на проблеми Губніка дивилися скрізь пальці. Можливо, вирішили почекати, коли спаде рівень води. І не дочекалися.
Нині цікавість до «озера» повертається. Переважно як до зони стихійного відпочинку. Офіційна інфраструктура там відсутня. Поблизу є приватні садиби, наприклад, садиба «Родинне гніздо». Які таємниці затоплений кар’єр приховує, сподіваємося, з часом вдасться дізнатися.
