На завтра, 12 лютого, у Вінницькому державному педагогічному університеті були заплановані вибори ректора. Колектив мав обрати одного з трьох. Натомість, за добу, ввечері 10 лютого, міністр освіти й науки Оксен Лісовий підписав наказ про перенесення виборів на 23 квітня. Без пояснень.
Сьогодні ранком близько 50 педагогів у фойє адмінкорпусу зібрались на протест. На їхню думку, нещодавнє призначення в.о. ректора Вячеслава Мирошниченка, доцента кафедри фізвиховання Маріупольського педуніверу, його скарги на нібито складності з демократичним волевиявленням колективу, «відстрочка» з проведенням виборів повязана виключно з бажанням нав’язати конкретну особу – діючого нардепа від «Слуги народу» Анатолія Драбовського, обраного по 12-му округу у Вінниці.
Фото: А.Драбовський
Нагадаємо, на посаду ректора претендують троє. Фаворитом неофіційно називають Олега Блажка, доктор педнаук, професор, перший проректор з науково-педагогічної роботи. Його шанси розцінюються як доволі високі, зважаючи на посаду. Борис Максимчук,доктор педнаук, професор кафедри фізичного виховання, спорту та здоров’я людини Ізмаїльського державного гуманітарного університету, раніше працював у ВДПУ імені Михайла Коцюбинського. Його теж знають.
А от колишнього директора Вінницького кооперативного коледжу, а нині парламентаря, А.Драбовського у певному сенсі можна назвати «ноунеймом». Співробітники кажуть, що не бачили його в університеті, він не озвучував власну програму, не зустрічався з колективом. Проте нині педагоги впевнені, що скасування виборів «зроблено» саме під цього кандидата.
Ба більше, призначений «з гори» виконувач обов’язків В.Мирошниченко, схоже, призначався за декілька днів до виборів саме з метою «гальмувати» їх. Адже саме він письмово скаржився у міністерство на те, що нібито демократично зараз не можна обрати ректора…
Якщо був сценарій по зриву виборів, то пану Мирошниченку відвели другорядну роль.
Фото: В.Мирошніченко
Напередодні у Fb-групи «Вінниця не рекомендує» опублікували розлогий пост на цю тему.
«Наказом МОН оголошено вибори ректора Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, призначені на 12 лютого 2026 року. Претендентів троє: перший проректор О. Блажко, народний депутат А. Драбовський та професор Ізмаїльського гуманітарного інституту Борис Максимчук. Здавалося б – класичний академічний сюжет: конкуренція програм, дискусії, зустрічі з колективом, демократичне голосування.
Але за п’ять днів до виборів у сценарій раптом вводять нового персонажа. В.о. ректора стає В.М. Мирошніченко – колишній працівник університету, знаний у вузьких колах як «кузнєчік-вєлосипедіст». Чому саме так? Бо з’являється він стрімко, ніби з трави, і так само стрімко намагається застрибнути у ректорське крісло ще й із 50% надбавкою за напруженість в роботі.
30 років безтурботної роботи на кафедрі фізичного виховання, кілька невдалих спроб кар’єрного зростання, звільнення після завершення контракту – і раптом кадровий камбек на найвищу адміністративну посаду. Причому саме тоді, коли університет готується обирати керівника. Співпадіння? Не думаю. Але дуже своєчасне.
Попри призначення 5 лютого, новий в.о. ректора не надто поспішив з’явитися на робочому місці (ймовірно завіяло десь на житомирській трасі). Проте в розмовах із керівниками підрозділів пролунала заява про намір «забезпечити демократичність виборів». Щоправда, в тому ж контексті було озвучено ймовірність їх скасування через нібито існуючі підстави. Демократія з кнопкою «відміна» – новий управлінський тренд?
Університетська спільнота сприйняла такі маневри як спробу вплинути на виборчий процес. Бо автономія закладу вищої освіти – це не формальність, а гарантоване законом право колективу самостійно обирати керівника.
Особливого присмаку історії додає той факт, що один із кандидатів – чинний народний депутат. І якщо поєднати політичний досвід із раптовими кадровими рішеннями, складається доволі пікантна композиція. П’ятитисячний університетський колектив – це ж не просто освітня спільнота, а серйозний суспільний ресурс. А ресурси, як відомо, завжди комусь муляють.
Утім, Вінницький педагогічний – це не тимчасовий майданчик для політичних експериментів. Це понад століття історії, десятки тисяч випускників, сильні кафедри, стабільна робота навіть у складні воєнні часи. І жоден «кузнєчік», хай би як високо він стрибав, не здатен перекреслити цю традицію.
Колектив сподівається, що Міністерство освіти і науки України забезпечить проведення виборів у межах правового поля та без зовнішніх маніпуляцій. Бо університет – це гідність, відповідальність і закон.
А якщо ж хтось розраховує, що тишком-нишком можна змінити хід подій, то історія знає чимало прикладів, коли надто самовпевнені стрибки закінчувалися болісним приземленням.
Тож інтрига триває. Далі буде».
Немає сумніву, що автор пов’язаний з університетом.
Сьогодні скандал у ВДПУ набув зовсім інших рис. Після протесту колективу проти позиції МОН виступила інша парламентарка від «Слуги народу» Ірина Борзова, яка була обрана по 14-му округу на Вінниччині.
«Сьогодні я хочу підтримати Вінницький державний педагогічний університет. Його колектив, викладачів, студентів, усіх людей, для яких університет є не просто місцем роботи чи навчання, а справжньою спільнотою. Хочу, щоб мене зараз почули саме там, у Вінниці. У міністерстві профільному. Будь-яка влада – тимчасова.
А от довіра людей, справедливість рішень і повага до закону – це те, що або є, або втрачається надовго», – заявила вона.
Зауважимо, не названо прізвищ, не озвучено причин, проте пролунала заява «на підтримку».
А «вишенькою на торті» все ж таки слід вважати висловлення недовіри в.о. ректора В. Мирошніченку, яке прийняли на сьогоднішніх зборах працівники, студенти та викладачі ВДПУ. Вони звернулись до Міністерства освіти з побажанням забезпечити закладу чесні, прозорі, урегульовані законодавством вибори ректора.
Підводити підсумки зарано. Боротьба колективу за свій заклад тільки почалась.
