На півдні Вінницької області розташоване Григорівське скіфське городище. Широкому загалу майже нічого не відомо про цю археологічну пам’ятку України на відміну від знаменитих Немирівських валів. Хоча у цьому місці неподалік Дністра поселення існувало понад тисячоріччя.
Краєзнавиця з могилева-Подільського Лариса Гоцуляк вказує, що між селами Бронниця та Григорівка розташовані Вали.
«На високому пагорбі, оточеному глибокими ярами, знаходиться городище чорноліської, зарубинецької, липицької, черняхівської, давнослов’янської культур. Воно займає 4 га , має форму неправильного круга і захищене потужним валом висотою 8 м», – пояснює вона.
Отже у скіфську добу – VII – VI ст до н.е – тут жили. Чи були це кочовики скіфи? Скоріше автохтонне місцеве населення, яке перебувало в орбіті могутніх повелителів степів.
«Вони вели осілий спосіб життя, займались землеробством, скотарством, рибальством, бортництвом, мисливством, виплавляли руду та виготовляли знаряддя праці, посуд, прикраси. На території України виявлено лише два спеціальних металургійних центра – на Південному Бузі поблизу Гайворона, де збереглися сліди 21 залізоплавильного горна та у нас, у Григорівці, де знайшли 25 горнів. Горни будували на горі, щоб використовувати вітер для підсилення горіння», – зазначає Л.Гоцуляк.
Пізніше з’явились інші металургійні поліси. У Подністров’ї покладів залізної руди не виявили. У 1970-х шукали, але марно. Тож можливо, що у цих краях залізо добували з болотної руди.
«В тих ярах, що по обидва боки від городища, є сланці (закам’яніла глина). Між тими пластами видно залізо. Геологи кажуть, що воно утворилось із залізобактерій», – пояснює краєзнавиця.
Григорівське городище у 1947-48 та 1952-53 рр. стало об’єктом археологічних експедицій, якими керував директор Ермітажу Артамонов. Тоді вчені відкрили наземні житла та напівземлянки, господарчі ями.
Всередині житла були кам’яні вогнища, великі корчаги для зберігання продуктів, горщики для варіння, черпаки, миски, дрібний побутовий інвентар – шпильки, голки, кістяні шила, молотки, глиняні прясла і кам’яні бруски. Як вказує Л.Гоцуляк, посуд прикрашений валиком та геометричним орнаментом. Крім місцевого, знайшли і грецький посуд. Мабуть, привозили у ньому вино та олію.
Зважаючи на знахідки більш пізніх культур, можна припустити, що городище залишалось осередком ремісництва безперервно чи майже безперервно до появи половців, адже у VI -X ст нашої ери тут жили слов’яни.
На жаль, достеменно не відома назва поселення навіть у першому тисячоріччі.
Фото Лариси Гоцуляк
