Перед Великоднем редакція NaПарижі зустрілась з настоятелем Казанського храму протоієреєм Анатолієм Кузнєцовим. В інтерв’ю виданню він пояснив, що другорядне, в якому вбранні жінка відвідує храм, головне – це потреба людини у духовному збагаченні. Також священник фактично відповів нечисленним прихильникам Московського патріархату, які переконані, що молитися українською не можна. Серед іншого розповів про подальшу долю ікони імператорської родини у Ладижині, яка всі роки російської агресії прикрашала стіни храму.
– Панотцю, що особисто Вас спонукало до того, аби залишити Московський патріархат і доєднатися до Православної церкви України?
– Вітаю усіх з наступаючими святами Великодня! Бажаю, щоб усім Господь дав мир і здоров’я!
Історія мого особистого шляху тривала у часі. З 2014 року, коли почалась АТО, а по суті, агресія проти України з боку Російської Федерації, я постійно їздив і донині їжджу на передову, бачу все, що там відбувається.
Так само бачив все, що відбувалось в УПЦ (МП), як зараз говорять. Нічого корисного для України та українізації… Як у мене, так і у людей сіл Міхайлівки, Жабелівки та Гуменного, де донедавна я правив службу, постійно поставало питання, скільки ми ще будемо залишатися в УПЦ?..
Коли у 2019-му відбувся Собор Православної церкви України і постало питання, або ми з Україною, або залишаємося в єдності з РПЦ, то вибір був зрозумілим. Навіть моя родина задавала питання – скільки можна? А в мене діти – рятувальники. І я прийняв для себе остаточне рішення. Ми маємо молитися зрозумілою нам українською мовою.
Коли кажуть, що давньослов’янська зрозуміла Богу, я відповідаю, що українська теж зрозуміла. Бог знає всі мови. Бажання українського перемогло у моїй голові, душі. Тому свого часу я залишив Московський патріархат.
– На запрошення стали настоятелем Казанського храму у Ладижині одразу відгукнулись?
– Були вагання, співбесіди з владиками Симеоном і Михайлом. Тож не одразу. Від початку був не впевнений. Кожній людині притаманні сумніви. Але сьогодні я тут.
– У ПЦУ офіційно дозволили жінкам приходити до храмів не лише у спідниці, а й у брюках. Як це сприйматимуть вірянки?
– Якщо людина заклопотана працею, навіть вдома, бачить відкриті двері церкви, зайшла у брюках. Господь за це не осудить. Або ж жінка вийшла з автобуса, повернулась з дороги, так само вдягнута буденно, і зайшла до храму. Хіба Бог за це осудить? Я думаю, що ні. Бог питає, з яким серцем ти прийшов до храму, з якою потребою? Таким буде запитання Бога. А у брюках чи спідниці, з хусткою чи без – впевнений, Бог бачить серце людини.
Осуд буде, коли людина зла, несе агресію світову.
Дозвіл відвідувати храм у брюках у певній мірі є полегшенням для жіночої статі, тому що не потрібно буде перейматися кольором чи довжиною спідниці. Можна заходити у зручному одязі. Думаю, що наші жінки сприйматимуть це позитивно.
– Якими діями плануєте привертати вірян до храму?
– Що людина має відчувати? Віддану, щиру молитву. Ми ж не у цирку чи театрі, де режисер-постановник моє заохотити сценарієм. У церкві інша ситуація. Людина має почути нормальну щиру молитву, і по поклику, потребі буде приходити до храму.
Є молитва, яка потрібна людині. Основна задача Церкви – чути людину та приносити за неї щиру молитву, яку почує Бог. І людина буде це відчувати. Другого механізму не існує.
– До церковного хору вже запрошуєте?
– Так, у нас вже тривають репетиції перших хористок, які навчаються церковному співу. Хор є голосом церкви. Він має передавати щирість молитви. Всіх людей, які би хотіли співати у хорі, мають музикальну освіту, голос, слух, бажання, завжди з радістю запрошуємо до нас.
– Зважаючи на багату історію Казанського храму, він має стати осередком українського просвітництва. Коли тут почнуть діяти волонтерський центр і недільна школа?
– Незабаром ми запросимо діток до недільної школи. Пасхальний тиждень завжди напружений, тому поки ми не починали навчання.
Я постійно їжджу до наших воїнів на Донецький та Луганський напрямки, тому я думаю, що волонтерський рух у храмі буде започаткований дуже швидко та потужно. До речі, після Великодня ми плануємо чергову поїздку до наших захисників на Схід.
– У приміщенні храму є достатньо ікон святим, які мають пряме відношення до кривавого патріарха Кіріла та РПЦ. Це ікони на честь імператора Миколи ІІ, адмірала Ушакова, князя Олександра Невського. Люди із сумнівною репутацією… Вони завжди використовувались Москвою для експансії. Ці ікони залишаться?
– Якщо подивимося на задній план храму, то, дійсно, побачимо ікону родини Миколи ІІ. Це тимчасове явище, оскільки планується переписати ікону.
Так, були ікони Ушакова, тощо. Як ви сказали, це люди із сумнівною біографією, тому для нашого храму вони не представляють цінності. Вони будуть замінені. У богослужінні використовуватись не будуть. Поклонятися їм ніхто не стане.
Там будуть інші святі, які мають повчальну історію життя, дійсно йшли за Христом.
