Під час виконання бойового завдання 18 липня загинув Андрій Дзигаленко, співробітник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, мешканець Стрижавки Вінницької області. Сьогодні, 25 липня, у Вінниці протоієрей Роман відслужив заупокійну літургію за Героєм. Поховали воїна на кладовищі Коло-Михайлівки.
Про це повідомляє Стрижавська територіальна громада.
Андрій Дзигаленко народився 30 липня 1985 року. Навчався в Стрижавському ліцеї №2. У дитинстві займався спортом, був вихованцем секції з ушу. Закінчив Вінницький політехнічний технікум. Потім служив у президентських військах у роті спецпризначення. Спорт загартував характер, виховав вольові якості, навчив Андрія долати труднощі і бути дисциплінованим ще змалку. В спортивній школі йому дали позивний «Дзига» і так його називали по життю, де б він не був. Андрій завжди жив за принципом, якого навчив тренер Олександр Бей: «Бути воїном – жити вічно».
«На жаль, наш Герой загинув, віддавши життя за кожного з нас», – йдеться у повідомленні.
Після закінчення технікуму працював торговим представником. Коли розпочалася Революція Гідності, він не зміг залишатися осторонь і став активним її учасником. Разом з мільйонами українцями на майдані боровся за справедливість. Уже тоді Андрій прийняв тверде рішення йти добровольцем в АТО та присвятити своє життя військовій справі. У 2014 пішов служити у батальйон поліції «Вінниця». Свій перший бій прийняв на Попасній. Під час служби вступив до Київської Національної академії внутрішніх справ, адже розумів, що бути військовим – поклик серця. А коли почалося повномасштабне вторгнення, Андрій зустрічав ворога під Бахмутом, у самому пеклі.
У 2021 році створив сім’ю з дружиною Юлією. Андрій дуже любив дітей і був окрилений, коли на світ з’явилася довгоочікувана донечка Маргарита. Його «королева Марго», його «карамболька». На момент вторгнення донечці було лише 2,5 місяці.
«Дзига» був в усіх гарячих точках. Після останнього завдання в Бахмуті вирішив підписати контракт з Головним управлінням розвідки. Ця ціль була настільки важливою і непохитною, що Андрій склав усі екзамени і у вересні 2023 року став співробітником ГУР Міністерства оборони України.
Андрій Дзигаленко був справедливим, чесним, дружнім і відкритим. Коли йому було важко, завжди сміявся і заспокоював усіх навколо себе. Мама Тетяна Олександрівна розповідає, коли складала передачі синові на передову, він завжди просив її покласти цукерки: «Мамо, тут теж є діти, які не мають нормального дитинства через війну, вони чекають на мене і солодощі». «Він був кращим серед нас», – згадує сестра загиблого Юлія, яка постійно йому про це казала.
Андрій мав чимало нагород за свою відвагу та мужність, зокрема відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції», заохочувальну відзнаку «За мужність при виконанні спецзавдань» від ГУР МОУ. Для всієї родини смерть Андрія – це не лише нестерпний біль, але й шок, що він загинув, що його вбили. Адже 10 років служби і професіоналізм у справі давали їм упевненість, що ніяка куля не візьме їхнього «Дзигу». «Це не його історія. Я не знаю, що пішло не так… Ми ніколи не пробачимо кацапам», – тихо промовила сестра.
Щирі та глибокі співчуття родині. Для них це безмірна втрата. Вічна пам’ять Воїну-Герою!