Завтра, 29 січня, у селі Переорки поблизу Вінниці прощатимуться з ветераном Андрієм Пальчинським. Помер він учора, 27 січня, від наслідків численних контузій, отриманих під час захисту Донеччини.
Про це повідомляє Стрижавська територіальна громада.
Заупокійна літургія відбудеться у храмі Казанської ікони Божої Матері. Опівдні у рідному селі вшанують земляка живим коридором памʼяті та вдячності.
Андрій народився 13 грудня 1984 року в селищі Стрижавці. Виріс та навчався у Переорках. Згодом закінчив Кам’янець-Подільський технікум за спеціалізацією “Економіст”. Саме там зустрів майбутню дружину Альону, з якою створили сім’ю та переїхали жити у Рівненську область. Разом виховували двох донечок Лілію та Софію. У цивільному житті Андрій був цілеспрямованим, завжди наполегливо крокував до своєї цілі. Працював менеджером з продажу, ремонтував та налаштовував комп’ютерну техніку, встановлював програмне забезпечення, також певний час працював будівельником. Був працелюбним, кажуть рідні і близькі, із «золотими руками».
З дитинства мріяв стати військовим. Хотів вступити до Харківської військової академії. У 18-річному віці, проходячи ВЛК для визначення придатності, для служби не підійшов за станом здоров’я. Андрій не здавався і пішов на операцію для корекції патології. Після хірургічного втручання були ускладнення, що призвели до трепанації черепу. Він пройшов важкий шлях реабілітації, долаючи проблеми зі здоров’ям.
2017 року Андрій підписав контракт на військову службу в ЗСУ. Служив в селі Старичі Яворівського району Львівської області. Був старшиною роти, інструктором в навчальному центрі. Мав позивний «Дайвер».
З 2019 року служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні ім. полковника Є. Коновальця. Саме тут служив його старший брат Володимир, який замінив Андрію в житті батька.
«Коли у мене закінчився контракт, того ж дня прийшов Андрій у мою роту. І до мене каже командир: «Ну, що, Пальчинський, ти їдеш, а брат буде на твоєму місці», — згадує зі сльозами на очах брат загиблого Володимир.
Потім служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Під час військової служби перебував на бойових завданнях у Авдіївці, Пісках, Карлівці.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій одразу пішов до Рівненської ТрО. Там сформували батальйон і відправили з хлопцями у Бахмут, де він і отримав дуже багато контузій, які й стали причиною смерті. 27 січня 2025 року серце нашого Героя зупинилося назавжди.
Щирі співчуття рідним та близьким захисника! Світла й вічна пам’ять Герою!
