Автор 15:45 Війна, Новини, Спецпроєкт “Звичайний герой”

Кримчанин «Жарік», який курсантом захищав Київ, а тепер воює на Курщині: «Я дав обітницю повернутися»

З мрією повернутися до рідного Криму військовий з позивним «Жарік» після численних поранень не залишає стрій. Він виріс у Севастополі, і мріє туди повернутися, але виключно у звільнене українське місто.  

Ще підлітком «Жарік» спостерігав російську окупацію рідного Севастополя. Згадує, як стискав від люті та безсилля кулаки, бачивши натовпи озброєних до зубів ворогів. Тоді й присягнувся обов’язково помститися окупантам і стати захисником України.

«Мій тато служив в українському Севастополі, у ЗСУ. Малим я днював і ночував у нього. У Севастополі я навчався у єдиній у місті українській школі-гімназії. Тож іншої мрії я не мав. Зрозуміло, що після окупації наша родина виїхала з Криму!», – каже «Жарік», який нині служить у 41 окремій механізованій бригаді.

З початком повномасштабного вторгнення рф до України юнак у складі курсантського батальйону ніс службу у Києві. Ставши офіцером, «Жарік» брав участь у боях у Харківській та Донецькій областях.

Він згадує, як зранку два російські танки та бронемашини із десантом намагалися атакувати наші позиції. Уся техніка була знищена на заздалегідь підготовлених мінних загородженнях, а піхота боягузливо втекла, кинувши своїх вбитих та поранених.

Молодий офіцер ніколи не забуде й жахливий нічний ракетний обстріл, під який потрапили хлопці з його підрозділу. «Жарік» із побратимом врятували з-під ворожого вогню двох важкопоранених бійців. Тоді осколки густо посікли ноги «Жаріка». Ще один чималий осколок влучив прямо у скроню, але, на щастя, лише порізав шкіру.

Нині «Жарік» продовжує службу заступником командира роти з психологічної підтримки персоналу. Він постійно спілкується із хлопцями на передовій, аби зрозуміти їхні питання та проблеми, охоче ділиться власним досвідом із бійцями. І виконує свою найважливішу обітницю, аби повернутися до українського Криму.

Visited 22 times, 1 visit(s) today
Close Search Window