У Шаргороді 22 березня відбулася Всеукраїнська Хресна Дорога і була представлена копія Туринської плащаниці.
Про це інформує Credo.
«Не всі з нас були в Італії, а з тих, то був — не всі були в Турині, де зберігається славнозвісна Туринська плащаниця. Але сьогодні, тут, в цьому храмі ми бачимо одну з сертифікованих копій Туринської плащаниці — їх в усьому світі небагато, десь близько десяти. Одна з них від сьогодні назавжди залишиться в цьому храмі. Ми з вами стаємо свідками Плащаниці, яка є свідком страждань Господа Ісуса Христа», – зазначив хранитель санктуарію Страстей Господніх в Шаргороді о. Рафал Маківський.
Перед Вербною Неділею Службу Божу очолив єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович. За його словами, те, що Плащаниця залишиться у Шаргороді — черговий знак того, що Бог хоче, щоб існував цей санктуарій і що цей санктуарій потрібен. Це також запрошення для всіх, котрі живуть в Україні, приїжджати сюди, молитися тут і віддавати свої рани Господу, щоб Він міг зціляти ці рани.
Серед учасників Меси і молебню Хресної Дороги був ініціатор дарування Україні копії Туринської плащаниці італійський правник, культурний та громадський діяч з Венеції пан Маріо По’ — католик з активною громадською позицією, чиєю заслугою є відновлення історичного Scuola Grande di San Marco a Venezia (Братство св. Марка).
«Я переконаний, що це місце, ця Хресна Дорога, — сказав він — надзвичайно важлива не тільки з точки зору духовної, але й як джерело культури. Воно нам показує, що Європа є християнською. Сюди мали б приїжджати усі: італійці, іспанці, французи, німці та всі інші, щоб зрозуміти, що означає бути справжнім європейцем… Даруванням копії Туринської плащаниці ми пов’язуємо також і надію на навернення Росії. Адже Плащаниця — це не тільки символ утішення для тих, хто несправедливо страждає. Це також і символ того, яким повинно бути справжнє навернення, яке неможливе без відвернення від гріха війни».
Молебень Хресної Дороги завершився, як вже стало традицією в Шаргороді, співом гімну «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни».
