Мати 20-річної Лізи з Рівненської області хотіла, щоб донька вивчилась на перукаря або ветеринара. Однак, дівчина обрала інший шлях. Вона вирішила стати військовою, цілеспрямовано зробила свій вибір захищати Україну, за яким ніколи не жалкує. Тепер військова з позивним «Афіна» керує відділенням БпЛА 41 бригади, і в своєму підрозділі вона – єдина дівчина.
«Після школи я одразу пішла навчатися на сержантські курси – у військовий коледж у Львові. Сама хотіла. Мене тягнуло стріляти, форму носити. Тому що я у цивільному житті себе ніде не бачила», – згадує свій вибір «Афіна».
Після закінчення дівчина сама обрала 41 механізовану бригаду. І потрапила у саперну роту, де прослужила пів року.
«Мені хотілось щось таке, трошки адреналінчику, більш цікаве. Відтак, запропонували мені на БпЛА йти вчитися. У Старичах провчилась місяць, поставили мене командиром відділення вампірістів. П’ятьох хлопців. Спочатку мені було важко, не сперечаюсь. Були сльози, були… Мама мотивувала, казала: «Ти у мене молодець, ти впораєшся. Які сльози?.. А далі ти звикаєш до всього – до фізичного, морального навантаження», – розповідає військова.
«Афіна» зізнається, що їй найбільше подобається «бомбити».
«Що Донбас, що Курськ… Перший наш такий виліт був у Торецьку. Ми там бомбили і будинки, і бліндажі, ТМку скинули. Нам дали ціль, сказали, що тут… Скинули на той будинок, у ворожий боєкомплект влучили чи що, бо такий великий вибух був, чорний дим. Як тільки попадали у ціль – одразу кричимо «ура!», – з посмішкою зауважує дівчина.
Вона може бути і серйозною, визнає, що «у кожного є своя робота».
«Якщо ти – оператор дрона, на тобі планшет – сиди, корегуй пілота. Робота є БК чіпляти тощо», – пояснює військова.
На відміну від давньогрецької богині дівчина відчуває абсолютно всі емоції. Як і кожному, їй буває страшно, і вона відверто розповідає про відчуття.
«Кожен вечір, коли тобі кажуть збиратися на виїзд, у тебе все починається спочатку. Ти не знаєш, що буде у цю ніч. Так, це страшно, кожному страшно. Підхожу до хлопців і кажу: «Мені страшно», а вони мене підтримують, кажуть, «та Лізка, та все буде добре, та ми біля тебе, ми разом», «хіба ми не впораємся?».. Кажуть, навіть якщо щось станеться, ми завжди будемо коло тебе. І я стаю спокійнішою, тому що довіряю хлопцям. Задню ніхто не дає, що я, що пацани мої», – зізнається «Афіна».
Вона визнає, що її робота відповідальна, особливо як для дівчини.
«Бо у першу чергу ти переживаєш за свій особовий склад, за пацанів, а потім воно вже все йде як по маслу. Найголовніше – не боятися. Якщо у мене, у дівчини, стільки всього вийшло, як-то кажуть, пройти шлях, то чому у вас не вийде?», – зазначає військова.
Нагадаємо, з березня 2024-го редакція NaПарижі разом з центром психології «Чумацький шлях» за підтримки компанії «Перчатка центр» і ФОП Вячеслава Шевченка розповідає про наших воїнів у рамках проєкту «Звичайний ГЕРОЙ». Дякуємо 41-ій бригаді за допомогу. Разом до Перемоги.
Підписуйтесь на сторінки NaПарижі official у соцмережах:
Facebook https://www.facebook.com/profile.php?id=61555871626583
Telegram https://t.me/naparisi
