Десятиріччями будівля колишньої міської Думи на вулиці Соборній для вінничан перебувала наче у затінку інших більш потужних споруд поряд. Не звертали уваги на неї. Майже. Втім, будівля є одним із прикладів так званого вінницького модерну початку ХХ сторіччя та місцем з цікавою та багатою історією.
Про це нагадують у департаменті маркетингу та туризму Вінницької міськради.
Отже, перше. Будівлю Думи спроектував Григорій Артинов. Він сам по собі визначне постать для Вінниці. Як Городецький для Києва чи Бєкєтов для Харкова. Артинов нібито особисто підбирав навіть меблі й колір концертного роялю.
Друге – історична цінність. У «Білій залі» відбулось кілька державних нарад Директорії УНР, восени 1919 року тут побував глава ЗУНР Євген Петрушевич, а в травні 1920 року очільник УНР Симон Петлюра приймав у цій будівлі лідера Польщі Юзефа Пілсудського. Свого часу у Думі працював і державний та громадський діяч, письменник Дмитро Маркович.
Історія споруди розпочалася у 1911 році, коли її звели по вулиці Поштовій (нині Соборна, 67). Міська влада спеціально придбала цю ділянку для нової Думи, адже попередню будівлю передали під Окружний суд.
Новий будинок був триповерховим, Г-подібної форми, і з невеликим внутрішнім двориком. На першому поверсі розмістили міський банк, на другому – міську управу (там був і робочий кабінет міського голови Миколи Оводова), а на третьому була зала для засідань депутатів, яку називають «Білою».
Перший поверх фасаду оформили темними рустами, а другий і третій об’єднали високими напівколонами (подібні прикрашали входи до будівлі ). У декорі використали ще герб Вінниці і дві дати: початку існування міської Думи і будівництва споруди, що нагадувало про її статус і значення. Круглий отвір у центральному трикутному фронтоні зараз пустує, але колись у ньому був годинник.
У 1941 році радянська влада залишила Вінницю, а після визволення міста від нацистів, вже не повернулася до цієї будівлі. Відтак приміщення Думи почали використовувати керівні органи цукрового тресту і обласного постачального об’єднання. А пізніше, після здобуття Україною незалежності, частину приміщень пам’ятки архітектури орендувала Вінницька торгово-промислова палата, доки у 2024 році не переїхала до відновленого «Шоколадного будинку» на вул. Петлюри.
Наразі будівля міської Думи перебуває у комунальній власності міста. У 2019-му там планували ремонтно-реставраційні роботи, та через різні обставини (зокрема, пандемію 2020 р., а пізніше – повномасштабне вторгнення росії) цього поки не сталося. Але на третьому поверсі досі залишилось дзеркало з трьома кульовими отворами. За міською легендою, це сліди пострілів вірних більшовикам солдатів, які прагнули утвердити у Вінниці радянську владу.
Тож будівля міської Думи – не просто архітектурна перлина Вінниці, а жива сторінка історії міста.
