Автор Олег Верлан 20:13 Війна, Новини

Хрести на асфальті та «мітки» на газопроводах у Вінниці та інших містах. Хто стояв за організацією масштабної ІПСО-кампанії в Україні

Вбитий рік тому російський бойовик, ультранаціоналіст і пропагандист Ігор Мангушев, який виступав у Донецьку нібито із черепом захисника «Азовстал»і, ймовірно був однією з ключових осіб в організації російської інформаційно-психологічної операції (ІПСО) в перші дні вторгнення. Тоді Україну охопила хвиля повідомлень про «мітки» на дорогах і будівлях для нібито наведення російських ударів і руху техніки.

Утім, швидше за все, Мангушев міг бути лише одним із виконавців цієї ІПСО-кампанії на початку вторгнення, звітуючи перед російським ГРУ.

Пригадаємо, про мітки на газопроводах повідомляли навіть на офіційному сайті Вінницької ОВА і компанії «Вінницягаз».

Про ІПСО та його авторів йдеться у великому розслідуванні проєкту Система, який опублікував портал Настоящее время.

Автори цього матеріалу з’ясували, що частина таких міток, які стривожили українців в перші дні після 24 лютого 2022 року, виявилися «нешкідливими елементами міського побуту, які існували і поза воєнним контекстом». Зокрема «наклейки у формі прицілу» часом були геодезичною розміткою, а «фіолетове світло для навідників» — фітолампами, що використовують любителі кімнатних рослин.

Натомість після перших ракетних обстрілів чимало українців намагалися сповістити правоохоронні органи про всі підозрілі знаки, в яких багато хто бачив мітки диверсантів або «навідників», що допомагають ворожим військам. Саме це і було метою російської ІПСО: зчинити паніку та перенавантажити силові та правоохоронні структури України на тлі наступу росіян.

До неї доклав руку«російський політтехнолог, бойовик та ультраправий активіст» Ігор Мангушев, вважають автори матеріалу. 24 лютого 2022 року він зустрів у ліванському Бейруті, де жив останні кілька років, назвавши цей день «найкращим ранком в житті», а пізніше воював в Україні серед бойовиків «ЛНР». Розслідувачі звернули увагу, що ще до вторгнення він пропонував у своєму Телеграм-каналі ідеї, як посіяти паніку серед українців та «максимально дестабілізувати обстановку супротивника».

«Дзвінки на лінії київської тероборони з хибними повідомленнями про диверсантів, публікація фото безпритульних, яких видавали за коригувальників вогню, нарешті ті самі хрести на асфальті — все це піщинки в розсипах його деструктивних ідей», — йдеться у розслідуванні.

Схоже, що з початком вторгнення ці ідеї почали втілюватися в життя.

Сергій Загатін, ексменеджер медіамережі Євгенія Пригожина, у 2022 році разом із Мангушевим «вів інформаційну війну проти України», пишуть автори матеріалу. Вже в 2024 році, описуючи події дворічної давності, Загатін стверджував, що 24 лютого він нібито скинув Мангушеву посилання на відео з «міткою» з Дніпра, яке вже гуляло в мережі, і саме тоді їм на думку прийшла ідея перетворити це на інформаційну акцію.

«Наші волонтери вривалися в українські чати, поширювали інформацію про диверсантів, що малюють мітки», — розповідав сам Мангушеву червні 2022 року в інтерв’ю пропагандистському сайту Украина.ру.

Скільки людей тоді відгукнулися на заклики Мангушева та стали «волонтерами» — невідомо, констатують розслідувачі. Його телеграм-канал на момент 24 лютого 2022 року мав менше 6000 передплатників і не був надзвичайно популярним.

«За загальною легендою, у роботі брала участь ще й група російських блогерів, які називали себе ОПСБ. Втім, навіть член ОПСБ Владислав Угольний визнає, що до 2022 року найпопулярніший автор із цієї групи мав менше десяти тисяч підписників у Телеграмі», — пишуть розслідувачі.

Вдова Мангушева Тетяна Азаревич підтверджує, що він сприяв поширенню дезінформації про «мітки» в Україні.

«Хрести, завантаження телефонів швидкої допомоги помилковими викликами, атаки ботів, використання символу Z — все це його рук справа, — розповідає вдова бойовика. — Він намагався влаштувати максимальний хаос: щоб швидка приїжджала за фальшивими даними, а не туди, де вона справді потрібна, щоб служба порятунку також не могла виконувати свої функції».

За перший рік війни кіберполіція України отримала майже 50 тис. повідомлень у спеціальному чат-боті про дії ворога. З них 25 тис. повідомлень містили інформацію про знайдені мітки, повідомили розслідувачам Системи у кіберполіції України.

Однак з тисяч кримінальних справ, порушених в Україні за колабораціонізм, допомогу державі-агресорові чи держзраді, лише в лічених фігурують «мітки», підкреслюють розслідувачі.

Водночас не схоже, щоб дезінформаційна кампанія про «мітки» мала визначальний вплив на перебіг війниРосії проти України, наголошують автори матеріалу.

«Перші дні великого вторгнення в Україні були й без міток повні паніки та підозрілості. Тому стверджувати, що саме ця кампанія суттєво вплинула на перебіг вторгнення та настрою українців, було б як мінімум перебільшенням», — наголошують вони.

Фото: Мангушев

Єдиним результатом поширення повідомлень про підозрілі мітки став «потік хибних сигналів, який підривав можливості українських правоохоронних органів», сказано у доповіді британського Королівського інституту оборонних досліджень про уроки «неконвенційних операцій Росії» за перший рік вторгнення. За інформацією авторів доповіді, наслідком посилення параної став страх у лавах територіальної оборони, випадки дружнього вогню, а також уповільнення просування українських військ і чиновників через блокпости.

З іншого боку, це навпаки — дозволило підвищити пильність і поліції, і самих громадян, заперечує співрозмовник Системи у правоохоронних органах України.

«Наприклад, у Києві та області в ті дні було створено такий контррозвідувальний режим, що передбачав підвищену пильність усіх свідомих громадян та поінформованість СБУ практично про все, що відбувалося „на районах“. Обмін інформацією між СБУ, нацполіцією, теробороною та органами влади був майже миттєвий, наприклад, якщо хтось купував відразу 500 балончиків фарби в будівельному магазині, продавці відразу ж повідомляли про підозрілу покупку», — йдеться в розслідуванні.

А згодом вірити в легенду про «червоні мітки» в Україні перестали: кампанія «пожила ще трохи після першої паніки, але за межами лютого — березня 2022 року великого ефекту вже не мала».

Що ж до Мангушева, то «важко з упевненістю сказати, чи був Мангушев оригінальним автором операції „червоні мітки“, чи діяв він самостійно або за завданням когось із російських військових», йдеться в матеріалі. Сам Мангушев заперечував свій зв’язок із ГРУ та «російським ЦІПСО» і стверджував, що операція була реалізована «авторами кількох телеграм-каналів та їхніми підписниками».

Однак розслідувачі Системи вважають, що Мангушев вочевидь звітував про виконану роботу агенту ГРУ і навіть претендував на певну грошову винагороду за неї. У грудні 2023 року центр Досьє опублікував листування з пошти полковника ГРУ Дениса Смолянінова, у документах та звітах якого значна увага приділялася ідеям Мангушева. Зокрема на них у доповідях Смолянінову звертав увагу агент російської розвідки Віктор Луковенко, який за кілька днів до вторгнення приїжджав у Київ.

У звіті Луковенка сказано, що для інформаційної війни проти України було створено групу з п’яти осіб. «За підсумками кількох місяців роботи… було „заміновано“ більше сотні об’єктів і відправлено понад 10000 повідомлень про „диверсантів“, „коригувальників“ тощо», —писав агент ГРУ. Там же згадується, що вся ця робота була проведена «за власною ініціативою» та нібито «посприяла просуванню російських військ».

Мангушеву ж за ці та інші «заслуги» було передбачено нагороду в $4 тис.

4 лютого 2023 року стало відомо, що Ігорю Мангушеву прострелили голову на Луганщині. Після поранення його було доставлено до нейрохірургічного відділення лікарні в окупованій Кадіївці. 8 лютого спільники Мангушева повідомили про його смерть.

Visited 15 times, 1 visit(s) today
Close Search Window