Через два роки повномасштабної війни в Україні гостро відчувається дефіцит власних виробничих потужностей для нарощування випуску озброєння. Зокрема дронів. Хоча навіть підлітки здатні їх збирати під наглядом спеціалістів. Директорка Вінницького технічного фахового коледжу Світлана Василюк запевняє, студенти мають чимало цікавих ідей і реалізованих проектів.
В ексклюзивному інтерв’ю NaПарижі Світлана Михайлівна розповіла, про розробку випускників закладу, яку вдосконалили в одній з вінницьких профільних компаній і запустили у серійне виробництво.
«Завдяки підприємцям ми з’ясували, що від деяких предметів слід відмовитися. Відсутня їх практична користь»
– У жовтні 2022-го вас призначили директоркою закладу. За цей час коледж змінився. Розкажіть про три новації, якими найбільше пишаєтесь?
– Почну з того, що ми – перший коледж в Україні, який підписав угоду про співпрацю з Києво-Могилянською академією. Це прекрасна новація. «Києво-Могилянка» – бренд української освіти. Ми вже провели тренінги з науковцями Києво-Могилянської школи професійної та неперервної освіти, педагогічні слухання. Під час майстер-класів, панельних дискусій і обговорення наші викладачі не просто підвищували кваліфікацію, по-новому подивились на свою професію в умовах воєнних українських реалій. Це перша новація.
Другою я вважаю долучення до «Вінницького Бізнес-клубу», куди входять майже 50 бюджетоутворюючих підприємств області. Такі контакти потрібні, щоб розуміти ринок праці, яких фахівців готувати, як співпрацювати з цими підприємствами. Можливо, це допоможе при подальшому працевлаштуванні випускників, організації практичних занять. Маю надію, що завдяки цьому будемо підписувати угоди про співпрацю з різними компаніями.
Третє – створення у коледжі Ради роботодавців. У нас дев’ять освітньо-професійних програм, і при кожній ми створили таку експертну раду. Її представники можуть бути присутніми і на заняттях, і переглядати разом з нами освітні програми, і вносити корективи.
За результатами засідань Рад роботодавців по трьом спеціальностям, ми з’ясували, що від деяких предметів слід відмовитися. Відсутня їх практична користь. З іншого боку, деякі предмети не викладаються, а Рада роботодавців переконана, що їх треба вивчати.
– Чи складно змінити освітню програму?
– Наше право корегувати. Шукаємо відповідного викладача. І робиться це протягом одного семестру.
– Погодження отримувати у МОН є потреба?
– Ні. Рішення приймається на рівні коледжу.
На трьох новаціях складно зупинитися. Хочу зазначити відкриття інтерактивної дошки пам’яті з іменами наших героїв. На війні загинуло 12 випускників коледжу. У присутності батьків і рідних загиблих ми висадили Алею Слави.
Окрім того, ми запровадили «ТОП 40 найкращих студентів», і вже двічі за підсумками семестру я зустрічалась з відмінниками, вручала номінантам дипломи.
Мабуть, найважливішим є те, що коледж потрапив у ТОП-5 по Україні. Рейтинг складався на підставі критеріїв освітянської системи ЄДЕБО. Минулого року ми зайняли п’яте місце в Україні за кількістю поданих заяв на вступ у наш заклад.Тепер ставимо планку – піднятися на четверте місце.
Ще одна новація – коледж став ньюз-мейкером в інформаційному просторі як на регіону, так і для загальнонаціональних ЗМІ. Нам відомо про більше 200 публікацій про коледж у різних медіа. І це тому, що відбувається багато заходів, які привертають увагу, адже це вперше. І ми не зупиняємось, вже плануємо проведення креативних подій, які, певна, здивують і не лише медійників.
«Минулого року двоє наших випускників на дипломний проєкт розробили дрон. Після вдосконалення фахівцями вінницька компанія його виробляє»
– Минулого року військове та політичне керівництво держави агітувало українців масово виготовляти дрони «на кухні», а Мінцифри навіть обіцяло відповідні онлайн курси. Це має сенс чи краще завантажувати фахівців?
– Все, що потрібно для Перемоги і все, що можуть професійно робити люди, треба робити. Але професійно. Щоб зібрати дрон, потрібні матеріальні витрати на деталі, розуміння технологічного процесу та практичні навички. Більш того, процес виробництва має бути централізованим. Адже дрон має злетіти та виконати бойове завдання.
Приміром, у нас, і викладачі, і діти дуже «заряджені» на допомогу ЗСУ.
– Якщо не секрет, і власні розробки є?
– Минулого року двоє наших випускників на дипломний проект розробили дрон. Він літав. Хлопці проходили практику у вінницькій компанії, яка взяла їхню розробку та вдосконалила. Там є відповідні спеціалісти. Наших хлопців після випуску працевлаштували, і ця компанія зараз виготовляє безпілотники на основі їх проєкту. Тобто була ідея, яку допрацювали фахівці, і під їхнім наглядом триває виробничий процес.
– Що ще цілком можна виготовляти для наших військових з «технічною» базою знань студента-«технаря»?
– Через активізацію суспільства навколо допомоги ЗСУ, брендом коледжу став потужний волонтерський рух. За рік ми відправили 30 зарядних станцій «ВТФК-Power». До слова, це теж розробка нашого студента, його курсова робота! А ще майже 200 Powerbank з використаних електронних цигарок. Наші діти їх роблять під керівництвом викладачів.
Ми збираємо донати, батарейки, у нас навіть черга на вироби студентів. Пристрої передаємо безкоштовно, конкретним військовим підрозділам по їхньому замовленню. Так «підзаряджаємо ЗСУ».
Співпрацюємо з ГО «Загартовані серця» нашої викладачки Ольги Романюк. Допомагаємо закривати збори для придбання і приладів, і оснащення для наших військових. Нещодавно нам привезли десять відпрацьованих гільз. Студенти розмалювали їх сюжетами з військовою тематикою. Зараз думаємо, як провести аукціон і зібрати гроші для допомоги ЗСУ.
«Ми командно ухвалюємо рішення про використання та розподіл коштів громади»
– Наскільки виріс попит на вступ до коледжу з початком повномасштабної агресії, і багато у коледжі студентів віком за 30 років?
– «Вікових» студентів в нас немає, а серед підлітків попит доволі високий. Конкурс був 7,7 абітурієнтів на місце.
Проте для людей з освітою, які хочуть отримати додатковий фах, ми могли б створити спеціальні курси. Приміром, економіст через зміни на ринку праці хоче навчитись бухгалтерії. Ми випускаємо таких спеціалістів і могли б запропонуємо таку опцію, як фахові курси. Але поки що, це тільки ідея, яка потребує прискіпливого опрацювання.
– Ви тричі обиралися депутатом Вінницької міської ради – V, VI та VIII скликання. Нещодавно місцевій владі в Україні пропонувалось фінансувати випуск безпілотників у промислових масштабах. Це реалістично?
– Давайте одразу розставимо крапки над «І»: так, я депутат Вінницької міської ради, але, і це важливо, – не економіст, не промисловець і не фінансист! Ми командно ухвалюємо рішення про використання та розподіл коштів громади, які ретельно і фахово обраховуть спеціалісти різних галузей.
В тому числі і про перерахунок з бюджету Вінницької громади коштів на потреби ЗСУ. За півтора роки це приблизно 800 млн грн. Передавали ми також дрони – не бойові, а подвійного призначення.
Що ж до вашого питання, то на мою особисту думку, більшість місцевих громад самостійно не спроможні організовувати і фінансувати подібні проекти. Ми ж всі знаємо теперішню надзвичайно складну ситуацію в економіці всієї країни, а не лише нашої громади. Ми розуміємо проблеми, що виникають через війну з наповненням бюджету. А це ж, в тому числі, про роботу транспорту, світло, тепло і воду в наших оселях.
І так, до слова, сьогодні мало не в кожному регіоні України є приватні компанії, які налагодили виробництво безпілотників для ЗСУ. Звичайно, свою діяльність вони не афішують. Але вони є…
Тому, на рівні кожного мешканця нашої Вінницької громади, тримаємо тил, працюємо, навчаємось, сплачуємо податки, допомагаємо захисникам в той спосіб, в який можемо і наближаємо Перемогу!
