У Вінницькій міській раді передбачають у перспективі реставрацію будівлі колишньої синагоги, збудованої міським архітектором Григорієм Артиновим за кошти лікаря Райхера. Приміщення майже сторіччя використовується для спортшколи, але про останню його реконструкцію вже навіть згадок немає.
Виконком міськради надав дозвіл департаменту капітального будівництва на розробку науково-проєктної документації по об’єкту «Реставрація будівлі комунального закладу – пам’ятка архітектури місцевого значення «Будинок синагоги (охор. №350-М)» по вул. Червонохрестівська, 11 в м. Вінниці».
Нагадаємо, у цьому приміщенні у середмісті розташована Вінницька обласна дитячо-юнацька спортивна школа із складно-координаційних видів спорту. Багато років керівництво закладу шукало інше – більше приміщення, але попри обіцянки розглянути варіанти – все залишилось, як є. Наприкінці вересня 2025 року Вінницька обласна рада прийняла рішення, яким внесла зміни до Статуту спортшколи в частині місцезнаходження, замінивши юридичну адресу на вул. Київська, 16-А.
Протягом останніх 10-15 років у Вінниці поступово почали цікавитися історією міста, згадувати про видатних діячів та будівлі так званої «золотої доби». Опинився у тренді Артинов. Хоча у місті багато спроєктованих ним будинків, деякі з них переробляли на власний розсуд забудовники, не оглядаючись на «охоронний» статус. Синагогу Райхера не чіпляли через комунальну власність та розміщення спортшколи, яку нікуди переселити.
Настала черга? Виникло розуміння того, що це конче потрібно, тому робиться перший крок. До безпосередньо реконструкції ще далеко.
Повернемося до деяких історичних моментів. На початку XX століття численна єврейська громада Вінниці мала у користанні 13 синагог. Кожна заможна родина вважала за належне профінансувати будівництво культової споруди, яка потім у розмовах містян отримувала у назві їхнє прізвище.
Родина Раїхерів володіли у місті заїзними дворами, чисельними крамницями, житловими та прибутковими будинками та готелями. Статус вимагав того, щоб чимось поділиьтися із земляками. Відомий на той час лікар І. М. Райхер замовив в Артинова проєкт синагоги, яку у 1903 році на земельній ділянці у Малоторговому провулку (зараз — вулиця Червонохрестівська) і збудували.
На відміну від інших багатьох тогочасних культових споруд юдеїв синагога виглядала хоч і ефектно, але скромно. Одноповерхова, прямокутна цегляна будівля у неоготичному стилі з характерними видовженими «мавританськими» стрілчастими вікнами. До речі, у той час за схожим проєктом збудували ще декілька сакральних будівель у місті. Їх можна зараз впізнати саме по вікнам.
Симетричний, п’ятидільний фасад, облицьований силікатною цеглою був акцентований трьома декоративними ризалітами та трьома входами до синагоги. Завершувався фасад складним за формою карнизом з розвинутим фризом. Ліворуч від будівлі розташовувалась невелика крамничка, яку у 1930 році за рахунок надбудови переобладнали під житловий будинок.
Революційна події змінили місто. Наприкінці 1920-х років приміщення синагоги віддали у власність спортивній організації, проте богослужіння проводити не заборонили. Остаточно молитовний будинок закрили лише у післявоєнний період.
У 1945 році синагогу повністю переобладнали під потреби спортивного товариства «Спартак» — зокрема розмістили на першому поверсі спортивний зал. Внаслідок ремонтних робіт жодні внутрішні елементи синагоги не збереглися. Типова спортивна зала минулого сторіччя…
