У світі, де міста змагаються за таланти, інновації та ефективне управління, професійна освіта чиновників може бути ключем до якісного врядування. Проте коли фінансування такого навчання відбувається за кошти платників податків, питання ефективності та пріоритетності витрат стає ще більш актуальним.
150 тисяч за освіту: витрати чи інвестиція?
Ладижинська міська рада ухвалила рішення профінансувати навчання заступника міського голови Максима Чекригіна за програмою “Політика врядування в місті” у Національному університеті “Києво-Могилянська академія”. Договір датується 16 жовтня 2024 року. Загальна сума контракту – 150 тисяч гривень на два роки.
Освіта чиновників у світі: хто і як платить?
У розвинених країнах навчання посадовців часто фінансується з державного бюджету, але через чіткі механізми відбору та зобов’язань перед суспільством. Наприклад:
– У США навчання держслужбовців фінансується через федеральні гранти та програми без відриву від роботи.
– У Великій Британії чиновники можуть отримати освіту в рамках урядових ініціатив, але з умовою відпрацювання певного періоду в держструктурах.
– В Європейському Союзі навчання держслужбовців часто фінансується через міжнародні фонди та програми підвищення кваліфікації.
– В Україні, натомість, бюджетні кошти спрямовуються без жорстких зобов’язань для чиновників щодо повернення вкладень у вигляді ефективного врядування.
Декларація: чи могла б ця освіта бути приватною інвестицією?
Максим Чекригін, згідно з декларацією, отримав у 2023 році 619 тисяч гривень зарплати за посадою заступника мера, а також 210 тисяч гривень від роботи в “ДТЕК Західенерго”. На його банківських рахунках – 7 тисяч доларів США, а ще 25 тисяч доларів США зберігаються готівкою.
З таким рівнем доходів логічним було б припустити, що посадовець міг би інвестувати у власну освіту самостійно, як це роблять бізнесмени, топменеджери чи професіонали у приватному секторі.
Якщо розглядати навчання держслужбовців як інвестицію, логічно постає питання: які критерії оцінки ефективності цих витрат? Які реальні результати для громади має дати навчання конкретного чиновника?
Адже коли у місті є нагальні потреби – модернізація інфраструктури, енергоефективні проєкти, розвиток підприємництва – чи є освіта одного посадовця найкращою інвестицією громади?
Чи потрібні нові правила гри?
Світова практика показує, що фінансування освіти чиновників має бути прив’язане до ефективності їхньої роботи та відпрацювання коштів у громадському секторі. В Україні ж подібні ініціативи досі залишаються швидше винятком, ніж правилом.
Чи стане практика фінансування освіти чиновників з бюджету трендом? Чи громади почнуть ретельніше контролювати ефективність таких інвестицій? Відповідь залежить від рівня суспільного контролю, прозорості місцевої влади та стратегічного бачення розвитку міст.
Інформацію про витрати на навчання оприлюднено у Ладыжин (Ladyzhin)- Для тех,кто любит этот город!
За коментами у містян ситуація викликали подив (публкуємо лише деякі)
