Вінницький хрін завдяки місцевій харчо-смаковій фабриці вважається однією з візитівок регіону. Звісно, гостру харчову приправу виготовляють також інші українські компанії. Тож на прилавках споживач дефіциту не відчуває, а до самих коренців ставлення залишається як до бур’яну, який заважає на городі іншим культурам. Проте насправді, хрін став зникаючим виром, а виробники декілька років його змушені імпортувати.
Дефіцит коренів хріну аграрії пояснюють специфікою. Раніше переробні підприємства (зокрема, найбільші гравці ринку на кшталт місцевих харчосмакових фабрик) здебільшого закуповували сировину в домогосподарствах. Нині обсяги заготівлі від населення впали. Більшість потурбувалося про виведення хрону, адже від призводить до забур’янення полів та городів. Після збирання основних кореневищ у землі залишаються дрібніші відростки, які здатні проростати роками та засмічувати поля.
Крім того, вирощування хрону потребує значних затрат ручної праці та спеціальної техніки, через що великі агропідприємства неохоче беруться за цю культуру у польових масштабах. Точніше шукають інші – простіше в обробітку та дохідніші.
В інтерв’ю «Суспільному» співвласник вінницького переробного підприємства Сергій Семенюк зізнався, що через брак вітчизняної сировини минулого та цього року підприємства змушені завозити хрін з-за кордону.
Тож у кожній баночці хрони закладено великі транспортні витрати…
Втім, виробники ведуть діалог із місцевими фермерами, аби ті переорієнтувалися. Зважаючи на проблеми з логістикою зернових, стає перспективним вирощували хрін, а на врожай гарантовано попит.
Неподалік Гнівані в агрогосподарстві вирішили засіяти експериментальне поле. За словами агронома Федора Рибася, на ділянці випробовують новий сорт та тестують технологію його посадки. Результати тішать, тож наступного року площу, ймовірно, збільшать.
