Автор Ігор Заіковатий 13:17 Місто, Новини, Приватна думка

Андрій Опанасюк: «З відродженням колишнього радіолампового заводу Вінниця отримає лише бонуси, а недоброзичливці будуть завжди»

Колишній гігант промислової індустрії «Вінницький радіоламповий завод», також відомий як ВО «Жовтень», має шанс на друге життя. Принаймні нині на території підприємства, яке у 1990-их збанкрутіло та повторювало долю багатьох інших «монстрів» радянської промисловості, планують створити унікальний для України індустріальний парк. Будь-яка новація в нашій країні стикається з численними перепонами та спробами недоброзичливців завадити. Однак «батько» ідеї «реанімації» відомої «Лампочки» – вінницький підприємець Андрій Опанасюк налаштований оптимістично та переконаний, що з реалізацію проєкту Вінниця отримає лише додаткові робочі місця, надходження та «статус» портового міста.

В ексклюзивному інтерв’ю NaПарижі вінничанин розповів про плани на колишній завод, «кримський слід» і фортифікації на Сумщині.

«Одна з ідей – частину ділянки віддати під сухий порт. Інша – здорове виробництво будматеріалів»

– Пане Андрію, на початок 2020-их радіоламповий завод перетворився на промислову ділянку з невизначеною перспективою. Нібито там хотіли і будувати житло, і відновлювати виробництво… Чим привабила ділянка?

– Пропозиція про купівлю території цього заводу мені надійшла у 2021 році. До того, відверто скажу, займаючись цементним бізнесом, я лише одного разу там був. Звичайно, я не одразу погодився. Так, були певні вагання щодо перспектив.

У радянські часи завод виробляв лампи, кінескопи та іншу продукцію у гігантських масштабах, але з 90-их не працював та не був перекваліфікований. Після банкрутства, санації змінювались власники, але ніхто не зміг дати ради.  

У листопаді-грудні 2022-го ми підписали угоду по придбанню. . Хотілось, аби промисловий майданчик площею у 20 гектарів таким і залишився. Адже зберіглись великі площі, потужні конструкції, комунікації. Впевнений, що місто потребує не тільки житла, а й виробничих площ. Завдяки своїй локації поблизу магістралей і наявності залізничної колії, об’єкт ідеально підходить під промисловість та логістику.

Одна з ідей – частину ділянки віддати під сухий порт. Інша – здорове виробництво будматеріалів.

– Воно не буде шкідливим, адже неподалік житлові масиви?

– На екологію жодним чином не впливатиме, адже сучасне європейське обладнання, під яке плануємо залучити кредит ЄБРР, дозволяє налагодити виробничий процес поряд із житлом. 

З ініціативою відновлення колишнього лампового заводу ми з партнером звернулись до міської ради. Нас підтримали. Місто загалом лише виграє від такої колаборації. Далі виникла ідея створення індустріального парку.

Хочу наголосити, що він буде єдиним у місті, скоріше за все, й єдиний у країні, який створюється у форматі braunfield. Тобто на базі колишнього непрацюючого виробництва. Інші формуються як greenfield – у «чистому полі», куди підводяться комунікації.

Технічна документація щодо індустріального парку знаходиться на етапі погодження у різних владних інституціях. Тому можна казати, що ми на завершальній стадії оформлення.

«Ми плануємо реанімувати всю територію заводу протягом найближчих двох років»

– Виробництво на майданчику зі статусом індустріального парку передбачає певні преференції для бізнесу. Саме тому йдете цим шляхом?

– Так, мова йде про низку пільг і привілеїв для підприємств. А саме пільгове кредитування зі зобов’язанням держави компенсувати комерційним банкам відсоток по позикам, пільгова ставка по оренді землі та пільгова оплата податку на прибуток. 

Зрозуміло, якщо заводом понад 20 років ніхто не опікувався, він потребує багато інвестицій. Я кажу про ремонт фасадів і покрівель, заміну вікон. У нинішні умови працювати ніхто не прийде.

Ми плануємо реанімувати всю територію заводу протягом найближчих двох років. Наскільки плани збігаються з діями? Ми запросили фахівців з двох інститутів, які вже зробили оцінку стану бетонних конструкцій. Можливо когось здивую, але абсолютно всі придатні. Нам надали приписи, вказали на ділянки, де потрібно підсилити конструкції. Це не складно зробити. А далі плануємо відновлювати покрівлі та фасади, а також встановити нові вікна.

– Для сухого порту та виробництва будматеріалів 20 гектарах не забагато?

– Зараз є великий запит на релокацію підприємств з таких міст як Харків, де щодня російські терористи знищують об’єкти.  Схожа ситуація на півдні. Підприємства вимушені переїжджати. Наш формат чудово підходить. Сьогодні я не можу сказати, скільки компаній буде працювати, але впевнений, що наше місто лише виграє у разі переїзду потужностей з небезпечних регіонів. Нові робочі місці, додаткові надходження до місцевого бюджету завжди сприяють розвитку міста.

– Фактично війна дала поштовх створенню індустріального парку…

– Мабуть, це буде не коректним висловом. До її початку задум був у розвитку нашого власного виробництва. Можна сказати, що до створення індустріальних парків спонукали анексія Криму та захоплення частину Донбасу у 2014-му.

«Свої потужності перенаправили на Сумщину. Входимо у трійку лідерів по спорудженню фортифікацій»

– Раніше Ваші компанії будували дороги. Тепер їх не будуєте?

– Наразі немає державного фінансування та замовлень, тому цей напрямок роботи зупинено. В країні війна, всі зусилля мають йти на оборону. Як зацікавлена сторона, я підтримую такий підхід. Маючи великий штат працівників, опинились перед викликом, яким чином їх задіяти. У попередньому році ми активно ремонтували дороги місцевого значення у Вінницькій та Запорізькій областях. Прибутків компанія майже не отримала, але зберегла робочі місця.

У цьому році місцеві служби автодоріг позбавлені фінансування, але президент Володимир Зеленський закликав укріпити лінію кордону по всьому периметру. Навіть на Вінниччині, яка межує з невизнаним Придністров’ям. Ми свої потужності перенаправили на Сумщину, адже до війни ремонтували там дороги та маємо у регіоні асфальтно-бетонний завод.

Через брак фінансування починали робити фортифікаційні споруди за власні кошти, але із завданням справляємось, входимо у трійку лідерів по виконанню. Хоча виділені кошти навіть не перекривають затрати.

– Прорив російських окупантів на Харківщині спричинив масу запитань до якості споруд і розслідування ДБР. На Сумщині інший рівень захисту?

– Ми маємо постійний контакт з військовими. Під постійними обстрілами будуємо. На сьогоднішній день змонтовані усі бетонні споруди. Залишаються фінальні штрихи, пов’язані з естетичними елементами. Проте, не дай Боже, щось трапиться, військові забезпечені всіма конструкціями. Я рахую, що як свідомі підприємці, ми зробили вагомий внесок в обороноздатність України.

– Я так розумію, що спорудження фортифікації – більш соціальний проєкт. І є інші дохідні бізнеси, які покривають ці витрати…

– Безумовно. Коли сунув ворог, ми усі активно донатили. З часом розумів, що гроші закінчуються, але великий колектив потрібно утримувати. Тоді я почав інвестувати у стартапи.

Свого часу я закінчував факультет інформаційних технологій і комп’ютерної інженерії Вінницького політеху. Це перша спеціальність, друга – економічна. Так от, я почав інвестувати у різні стартапи, пов’язані з трейдерською платформою, комп’ютерними іграми, тощо. Всі вони пов’язані з ІТ і деякі вже приносять прибуток.

«Колись ламповим заводом вододіли кримчани. Але ми є доброчесними набувачами майна»

– Зважаючи на доволі різнопрофільні напрямки, мали стикатись з умовно кажучи недоброзичливцями, атаками на бізнес, на Вас особисто. Чи ні і Ви стали виключенням?

– Звичайно, у цьому світі існує природній відбір. Місце під сонцем виборюється. З дитячого садочка та школи… Стикнувся з атаками і персонально на себе. Мав атаку на бізнес. З дитинства міг постояти за себе. Недоброзичливці будуть завжди.

– Що можуть Вам пред’явити? Зараз у тренді шукати «російський слід», як приклад.

– Не зважаючи на мою громадську позицію, те, що у будинку покійного батька – історика за фахом – у світлиці був портрет В’ячеслава Чорновола, в нас є рідня, яка мешкає у країні-агресорці. Особисто я лише двічі там був – у 8-річному віці, коли проводжав дідуся до московського аеропорту, та у 2017-му три дня гостював у родичів.

Який ще може бути зв’язок? Колись ламповим заводом вододіли кримчани. От і все. Певний правоохоронний орган проводив перевірку деталей купівлі заводу та зробив висновок, що ми є доброчесними набувачами майна.

Повторюсь, будь-яка атака не порушить планів по розвитку заводу, адже від його перетворення виграють всі – від Вінниці та держави до людей, які там працюватимуть та відбудовуватимуть економічний потенціал України.   

Visited 316 times, 1 visit(s) today
Close Search Window