В останні дні у соцмережах все частіше згадують про Петра Болбочана. «Полковник армії УНР, визволитель Криму», – написано на його постаменті у Києві. В історію він увійшов як талановитий полководець, який організував «Кримський похід», але згодом відвів війська від Харкова та Полтаву через «втомленість» підлеглих. За голову полковника більшовики давали 50 тисяч золотих карбованців. Пізніше за вигаданими звинуваченнями у бажанні захопити владу Болбочана засуди до страти трибунал УНР. Його постать називають неоднозначною та суперечливою.
«Болбочан, як пишуть вже теперішні історики, міг би стати військовим диктатором. Але, як на мій суб’єктивний погляд, Болбочан не міг стати таким державним лідером, яким став для поляків Пілсудський чи для фінів Маннергейм. Тому що він не мав набору потрібних якостей», – вважає історикиня Валентина Піскун.
На її думку, у 1919 році політичні інтриги досягли апогею. Полковника було втягнуто, сам він не дуже розумів нюансів. І не планував бути диктатором, хоча відверто критикував Симону Петлюру.
«Мені здається, його просто використали для політичних інтриг. А він не розібрався в ситуації, оскільки не був політичним та військовим стратегом, не розібрався у політичних інтригах, які розгорнулися в 1919 році. Саме десь після квітня 1919-го політичні інтриги дуже розвинулися, як в уряді та Директорії УНР, так і в ЗУНР. Думаю, він став саме жертвою цих інтриг», – вважає вона.
Також фахівчиня переконана, що за вироком стояли люди Петлюри, він сам несе відповідальність за розстріл.
«Я не бачу за Болбочаном стратегії розвитку чи українського війська, чи держави. Як на мене, це основне, на чому можуть або не можуть розкручувати Болбочана, як одну з найпотужніших фігур тогочасної історії», – зазначила вона.
Отже, скоріше за все Петро Болбочан став жертвою політичних інтриг, а тогочасна Україна була позбавлена одного з найвидатніших своїх полководців.
Розстріляв його на станції Балин (сучасна Хмельницька область) Чеботарів, помічник начальника штабу Петлюри.
Хто такий Петро Болбочан? Коротко про його біографію. Народився майбутній полковник поблизу Хотина (тогочасна Бессарабія). Отримав військову освіту у Чугуївському юнкерському училищі. Воював у 1 Світову війну на Ззахідному фронті. Після Жовтневого перевороту почав формувати український Республіканський полк.
Найвидатнішим досягненням Болбочана вважається вдала операція по звільненню чудово укріпленого більшовиками Криму. Півострів мали штурмувати союзні УНР німці, але поки вони чекали на артпідтримку, Болбочан хитрощами перекинув незначний десант і змусив більшовиків стрімко залишати позиції. Він зайняв Джанкой, Сімферополь, Бахчисарай. На той час у Севастополі вже підняли українські прапори. Але через «тиск» німецького командування з уряду надійшов наказ залишити Крим.
Очолюваний Болбочаном Запорізький корпус армії УНР у 1919-му відступив перед більшовиками спочатку з Харкова, а потім і Полтави. Політичні інтриги у Києві призвели до арешту полковника. Тим більш, що сам він не поділяв поглядів багатьох тодішніх очільників УНР. Його відсторонили. Далі Болбочану запропонували знову очолити корпус. Незабаром знову арешт, військовий трибунал і розстріл. Слід зауважити, що біографію Петра Болбочана українські історики ніколи глибоко не вивчали. Мабуть, через його конфлікти та розбіжності у поглядах зі Винниченком, Скоропадським, Петлюрою. Проте серед тогочасних полководців саме його вважають одним з найбільш яскравих особистостей.
