Стало відомо про загибель колишнього працівника Вінницького музею української марки Андрія Мартинюка. Випускник ВДПУ ім. Коцюбинського був призваний до війська та фактично через два місяці загинув на Донбасі. Однак, тіло повернути додому вдалося більше чим через рік.
Про це повідомляє факультет історії і міжнародних відносин ВДПУ.
Андрій народився 28 січня 1995 року в Городківці. У 2012–2018 роках навчався на факультеті історії і права Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, здобувши ступені бакалавра та магістра. Він був людиною багатогранною: цікавився технікою, любив музику, грав на бас-гітарі, разом із друзями створив рок-гурт «On my own». Працював у Музеї української марки імені Якова Балабана, де розповідав відвідувачам про історію України.
Ті, хто знав Андрія, згадують його стриманим, доброзичливим і щирим. Він мав власну думку, почуття гідності, умів підтримати, допомогти, за потреби — стати на захист інших. А ще — знаходив потрібні слова й жарт навіть тоді, коли було непросто.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій не сумнівався, що стане на захист України. 31 жовтня 2024 року його призвали на військову службу. Він свідомо обрав штурмовий напрям і проходив службу у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді.
2 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Зеленівка Покровського району Донецької області Андрій загинув… навіки лише 29 років.
Та для його рідних трагедія не завершилася звісткою про загибель. Майже рік вони жили в болісному очікуванні, надії та невідомості, чекаючи на можливість повернути Андрія додому. Важко уявити, скільки болю, сили й терпіння вимагав цей довгий шлях від родини, яка не могла попрощатися з найдорожчою людиною. Ми поділяємо їхній біль і схиляємо голови перед пам’яттю про Андрія.
Висловлюємо глибокі співчуття батькам, сестрі, рідним, друзям і побратимам Андрія.
Світла пам’ять і вічна шана Герою!
