Сьогодні, 28 вересня, у Вінниці проводжають в останню путь військового Олександра Дудника (позивний «Боцман»). Він став на захист України в перші дні повномасштабного російського вторгнення. Розпочав службу солдатом у лавах 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони, а згодом долучився до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Там військовий здобув звання молодшого лейтенанта та очолив групу безпілотних систем. Разом із побратимами Олександр пройшов пекло війни на Донецькому та Харківському напрямках. Свій останній бій мужній Захисник прийняв 21 вересня поблизу села Березівка Куп’янського району. Йому навічно залишилося 42 роки.
Про це повідомляє Вінницька міськрада.
Олександр Дудник народився 27 червня 1984 року у селі Пеньківка Літинського району. Він зростав у багатодітній родині разом із двома старшими братами та молодшою сестрою. Після проходження строкової служби в армії більшу частину життя присвятив роботі у правоохоронних органах. Як розповідає дружина, саме ця служба сформувала його сильний характер та непохитне бажання робити світ кращим. Разом із власною сім’єю Олександр проживав у Вінниці, де подружжя виховувало доньку. Навіть захищаючи країну, він продовжував розвиватися і здобув ступінь бакалавра на факультеті педагогіки, психології і професійної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
«З перших днів повномасштабного російського вторгнення Саша добровольцем став на захист України, бо відчував: це його обов’язок, – розповідає дружина полеглого Героя Олена. – Чоловік вірив, що в нашій країні пануватиме мир. Він не любив хизуватися досягненнями. Найкращою відзнакою для нього були відвойовані території та збережені життя. Попри фронтові випробування, Олександр залишався Людиною з великої літери, був командиром, якому безмежно довіряли. Побратими знали: Боцман – це опора та надійне плече».
Серед нагород Олександра Дудника – відзнаки Міністра оборони «Хрест Сил територіальної оборони» та «Знак пошани», а також Хрест «Честь і слава» та нагрудний знак 115-ї ОМБр «Народжені вогнем».
«Найкраще Олександра характеризують такі риси, як справедливість, небайдужість та педантичність. Він у всьому прагнув досконалості й не боявся брати на себе відповідальність, – говорить Олена. – Ті, кому пощастило знати Олександра, передусім згадують його усмішку, яка випромінювала тепло й непідробний позитив. Водночас він мав палке й відкрите серце, любив пізнавати світ не з книжок, а через спілкування з людьми, занурюючись у їхнє реальне життя, автентику рідної України».
Церемонія прощання з Олександром Дудником розпочалася о 10:00 за адресою: 1-й проїзд Бузковий, 3, та о 12:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглому Захисникові!
