Уродженця Вінниччини Тимка Падуру, автора безсмертного хіта «Hej, sokoły» («Гей, соколи»), далеко небезпідставно «своїм» вважають і поляки, і українці. Хібстер XIX століття був уособленням двох народів і вважав, що тільки разом Україна та Польща можуть дати опір Росії.
День пам’яті Тимка Падури, дивака, бунтаря, мрійника-ідеаліста, автора мегахіта, який крізь століття запалює і надихає, відмічають 20 вересня. Він помер 155 років тому. Можливо, так співпало, що у цей час лідер польської партії «Право і Справедливість» Ярослав Качинський на молодіжному конгресі заявив, що українська влада на початку великої війни могла мати намір втягнути Польщу.
«Я думаю, що у них (українців, – авт.) спочатку була дещо дивна ідея, що вони втягнуть нас у цю війну, навіть на основі створення єдиної держави. Виступ Зеленського в Сеймі був саме в цьому напрямку», – заявив лідер «ПіС».
Ярослав Качинський також зазначив, що Україна, можливо, неправильно оцінила можливості Польщі на початковому етапі російського вторгнення: «Польща, навіть якби вона була дуже войовничою країною, практично не мала реальних збройних сил. Вона не могла вступити у війну».
Політик вдався до маніпуляцій. Адже 11 березня 2022 року звертаючись до Сейму через відеозв’язок Володимир Зеленський говорив про «надзвичайно сильний союз» України і Польщі і єдність між двома народами. І українці вдячні полякам за захист біженців у той час. При цьому український президент тоді зазначив: «Сьогодні ми боремося, щоб для країн Балтії та для Польщі такий злий час не настав». Тобто ані про єдину державу, ані про втягування Польщі у війну не йшлося. Можливо, сумління Качинського трансформувалося у вигадки…
Але повернемося до Тимоша Падури. Він і народився в 1801 році в Іллінцях Київської губернії (зараз Вінниччина) в польській шляхетській родині, але сам себе вперто називав Тимком, козаком і українцем.
Тимко Падура був яскравим представником «української школи» в польській літературі. Замість того, щоб будувати кар’єру, він обрав долю мандрівного музиканта.
Специфічний імідж Тимка – козацький одяг, вуса, торбан (рідкісний інструмент, гібрид лютні та бандури). Він мандрував селами та панськими маєтками, співаючи про козацьку славу. Такий собі тогочасний хіпстер-реконструктор.
Він принципово писав свої вірші та пісні українським говором (іноді латинськими літерами), щоб його розуміли звичайні люди, а не лише еліта. Його критикували за «простонародність», але Тимко на це зважав.
Падура не просто романтично співав про свободу. Він брав участь у польському Листопадовому повстанні проти Російської імперії, за що навіть відсидів у в’язниці. Його ідеєю фікс було об’єднання українців та поляків у боротьбі проти спільного ворога — російського царату. Після поразки повстання мешкав у своєму маєтку Махнівці біля Козятина, де і похований 1871 року.
Сучасники описували його як «мрійного ідеаліста з вогняною душею». Він легко витрачав гроші, міг безкоштовно виступати перед селянами й абсолютно не вмів жити «як нормальні люди».
Нині не всі дослідники впевнені в авторстві «Гей, соколи» Падури. Ніби у ті часи його твори видавали без згоду, тому іноді додавали вірші інших авторів. Згодом польський дослідник Збігнєв Адріянський висловив припущення, що пісня, яку всі знають як «Гей, соколи», була написана під оригінальною назвою «Жаль» польським композитором Мацеєм Каменським, який створив першу польську оперу «Щастя в нещасті». Та й дослідники Падури кажуть, що тексту «соколів» у його працях віднайти не вдалося. Але це лише версія. Достименно довести зараз складно. А у розрізі політичних «баталій» навіть немає сенсу.
