Сьогодні, 11 вересня, у Вінниці проводжають в останню путь відданого сина України Тараса Маляренка (позивний «Маляр»). На захист рідної землі він встав у березні 2022-го. Спершу служив у 379-му окремому батальйоні охорони та обслуговування, де відповідав за забезпечення підрозділів боєприпасами та оснащенням на найгарячіших ділянках фронту. Згодом головний сержант долучився до лав 109-ї окремої бригади територіальної оборони. На посаді гранатометника він мужньо виконував завдання на Донецькому напрямку. Свій останній бій Тарас прийняв 15 травня 2025 року поблизу села Стара Миколаївка Краматорського району. Йому було 42 роки.
Про це повідомляє Вінницька міськрада.
«Мамо, в мене все добре, незабаром побачимося», – такі слова, як заклинання, Тарас повторював своїй матері, оберігаючи її серце від надмірних хвилювань. Хто ж знав, що те прощання стане останнім. За словами Віри Володимирівни, син перш за все дбав про її спокій, тому майже нічого не розповідав про своє фронтове життя. Нині жінка з глибоким смутком перечитує кожну його грамоту від командування частини з подяками за зразкову службу та сумлінне виконання військового обов’язку. Є серед відзнак і почесна медаль Президента України «За оборону України».
«Тарас був дуже доброю дитиною, справжнім патріотом, людиною честі та великого серця, – згадує мати. – Коли трагічно обірвалося життя мого старшого сина, а згодом передчасно пішов і чоловік, він залишився єдиною опорою та надією для мене. Моєю душею, моєю гордістю та усім всесвітом…»
Тарас Маляренко народився 11 березня 1983 року у Вінниці. Навчався в середній школі №27, а згодом закінчив Вище професійне училище №11 за спеціальністю «Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування». Після проходження строкової служби в армії Тарас усе своє професійне життя присвятив улюбленій справі, працюючи, зокрема, у ТОВ «Аріта». У щасливому шлюбі разом із дружиною виховував двох синів, яким зараз 16 та 12 років.
«Про такого батька, чоловіка і сина, яким був Тарас, можна лише мріяти. Він дуже любив дітей, віддавав нашим хлопчикам увесь свій вільний час. Вони до останнього вірили, що татко повернеться і вони знову підуть, як планували, на риболовлю чи по гриби, – розповідає дружина полеглого воїна Ірина. – Тарас мріяв поставити на ноги синів, дати їм можливість отримати гарну освіту, добудувати будинок… Бог знає, скільки всього доброго він міг зробити, але усе перекреслила війна…»
Церемонія прощання з Тарасом Маляренком розпочнеться о 12:30 за адресою: вул. Л. Лук’яненка, 41, та о 14:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглому Захисникові!
