Сьогодні, 10 вересня, у Вінниці прощаються з воїном. Життя Захисника обірвалося 5 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання. Йому було 50 років.
Про це повідомляє Вінницька міськрада.
Олександр Олівко у цивільному житті був пастором вінницької церкви «Світле життя». Із 2014 року він активно волонтерив, допомагаючи війську, а на початку масштабної російської агресії добровольцем долучився до лав Сил оборони України. Свій перший бойовий досвід здобув під час оборони Києва. Згодом Олександр став професійним снайпером у складі 1-го штурмового батальйону 3-го армійського корпусу. На передовій мав позивний «Капелан», який відображав його духовне покликання, людяність та непохитну віру.
Олександр відзначався мужністю та неабиякою витривалістю, займався відбором і підготовкою майбутніх снайперів як для свого бойового підрозділу, так і для 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади. Фронтовий шлях воїна пролягав через найгарячіші точки: від Київщини до Запорізького, Херсонського та Бахмутського напрямків. За час служби Олександр пройшов військові щаблі від молодшого сержанта до молодшого лейтенанта.
За мужність та героїзм Олександр Олівко отримав високі нагороди, серед яких: державна відзнака – орден «За мужність» III ступеня, почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», а також медаль «За сприяння обороні Києва» та почесна відзнака «За мужність та відвагу».
«Як багатодітний батько й пастор, Олександр мав усі підстави не йти на війну. Але служіння Господу він ототожнював зі служінням українському народу та вважав це за велику честь, – розповідає дружина полеглого воїна Ірина. – У війську його віра набула ще більшої сили. Чоловік був надзвичайно міцним духом та волею й усіляко підтримував своїх побратимів. На кожного він дивився очима батька: по-батьківськи навчав, а коли потрібно – картав чи підказував. Усе для того, щоб уберегти найцінніше для кожної людини – життя…»
Олександр Олівко народився 23 червня 1976 року у Херсоні, звідки невдовзі його родина переїхала до Вінниці. Тут він навчався у середній школі №27, але свідоцтво про базову середню освіту отримав у Погребищі. Там же закінчив вище професійне училище, здобувши спеціальність водія-автослюсаря. Ще у підлітковому віці Олександр щиро увірував у Бога, і ця віра лише зміцніла після проходження строкової служби в армії.
Свій духовний шлях чоловік успішно поєднував з активною професійною діяльністю у торговельній сфері. Він розпочав кар’єру з посади менеджера у фірмі «Маріо», а згодом відкрив власний магазин сантехніки «Благо». У щасливому шлюбі разом із дружиною виховував чотирьох дітей – трьох донечок і сина. Сьогодні його вісімнадцятирічний син перебуває у лавах Збройних Сил України, куди пішов добровольцем, наслідуючи батька.
«Війна змінила все, та лиш не серце та душу Олександра. До останнього свого подиху він залишався добрим, щирим і світлим. Його повітрям була віра, а крилами – родина, – ділиться дружина Героя Ірина. – Чоловік огортав нас теплом. Поряд із ним завжди панували затишок і спокій. Він усе робив по-справжньому: умів любити, надихати, оберігати…»
Церемонія прощання з Олександром Олівком розпочнеться о 10:00 у «Домі молитви» за адресою: вул. Праведників Світу, 3-А.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглому Захисникові!
