Сьогодні, 22 серпня, у Вінниці прощаються з військовим Михайлом В’юном. Бахмут, Хромове, Курдюмівка, Харківщина, Добропілля, Покровський напрямок… Це лише частина гарячих точок на мапі фронту, де воїн протистояв ворогу. За час служби Михайло пройшов шлях від солдата до лейтенанта, обійнявши посаду першого заступника командира роти з бойової підготовки. На жаль, 11 серпня 2026 року поблизу міста Білозерське Донецької області боєць дістав важке поранення, несумісне із життям. Серце воїна зупинилося 19 серпня. Герою навічно залишилося 32 роки.
Про це повідомляє Вінницька міськрада.
Свій перший бойовий досвід він здобув у 2014–2019 роках під час АТО/ООС, перебуваючи на контрактній службі в НГУ. З початком повномасштабного російського вторгнення серед перших став на захист країни. У найважчий для держави період Михайло боронив рідну землю у лавах 40-го полку імені полковника Данила Нечая. Згодом приєднався до «Гвардії наступу» – увійшов до складу 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж».За особисту відвагу, стійкість і мужність, виявлені у боях, Михайло В’юн був нагороджений багатьма відомчими відзнаками командування частини, а також удостоєний ордена «За мужність» III ступеня та відзнаки Президента України «За оборону України».
Втрата командира болісним ударом відгукнулася в серцях його побратимів. Розділяючи біль із рідними, вони зазначили, що Міша «В’юн» був для них справжнім взірцем – символом відваги та стійкості. Вони згадують його як Людину з великої літери і надійного керівника, чиє велике серце містило неймовірну доброту та щиру турботу про кожного.
Михайло В’юн народився у Немирові 21 червня 1994 року разом із братом-близнюком. Після закінчення місцевої школи здобув освіту в Немирівському будівельному технікумі. Далі була строкова армійська служба і тверде рішення залишитися у лавах Національної гвардії України. Його життя спалахнуло яскраво: 10 років чоловік присвятив захисту Батьківщини, останні з яких – пліч-о-пліч із братом.
«Михайло мав величезний досвід. Він пройшов на війні усі щаблі: від солдата, молодшого сержанта й аж до офіцерського звання, – говорить брат Небесного Воїна Микола. – Про його професійність говорили вчинки. Як командир брат завжди йшов попереду, навчав, оберігав та підтримував інших…»
На оборонця з війни чекали дружина з маленькою донечкою, мати й батько.
«Чоловік усе життя віддав Україні, – ділиться дружина Героя Аліна. – Його заповітною мрією була перемога. Михайло для цього не шкодував своїх сил і готовий був і надалі стояти на захисті країни. Казав, що служити в армії – обов’язок кожного чоловіка. Лише так, за його словами, ми збудуємо сильне військо, а в країні будуть мир і спокій».
Церемонія прощання з Михайлом В’юном розпочнеться о 10:00 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»), та об 11:30 – у стінах храму Георгія Побідоносця (вул. Стельмаха, 43-А).
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглому Захисникові!
