Сьогодні, 19 серпня, у Вінниці останньою земною дорогою проводжають військового Руслана Ігнатова (позивний «Йожик»). Життя Захисника обірвалося 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Піщане Покровського району Донецької області. Йому навічно залишилося 48 років.
Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Руслан Ігнатов за покликом серця став на захист України. У військових лавах він перебував із березня 2022 року. Спершу Руслан служив мотористом понтонного відділення понтонно-мостового батальйону 70-ї окремої бригади підтримки. З побратимами пройшов бої за Куп’янськ, Чугуїв, Слов’янськ та Краматорськ. За вагомий особистий внесок у забезпечення просування військ і контрнаступ на Куп’янському напрямку воїна нагородили відзнакою Президента України «За оборону України». Згодом його новою фронтовою родиною стала 32-га окрема механізована Сталева бригада.
На оборонця з війни чекали дружина, дві донечки, онука та мати. Дружина полеглого Героя Оксана розповідає, що для Руслана точкою кипіння стало повномасштабне російське вторгнення. Він із перших днів долучився до територіальної оборони Нової Греблі – села, де проживає більшість родичів. Там чоловік виготовляв коктейлі, ходив на чергування, а згодом скористався першою ж можливістю, щоб мобілізуватися до Збройних Сил України.
«Мати буквально тримала його за ноги, бо він єдина її дитина. Але тоді він просто сказав: “Мамо, а хто піде? В мене вас дуже багато – всі дівчата – і я повинен вас захищати”, – згадує дружина. – І він захищав: усіма силами, як міг і як вимагали обставини: в лісі та полі, під дощем і снігом… Руслан жодного разу не поскаржився, а просто робив свою справу без гучних заяв та погорди. Побратими назвали його “Йожиком”, бо тільки дивувалися, де брав сили витягнути все на собі. Він був надзвичайно кмітливим, володів неймовірним чуттям обходити пастки та знаходити найменшу шпарину для успішного виконання завдань».
Руслан Ігнатов народився у Вінниці 24 серпня 1977 року. Здобувши базову освіту в місцевій школі №32, він опанував спеціальність кухаря-кондитера у Вінницькому професійно-технічному училищі № 4. Пізніше здобув вищу освіту на заочній формі у Вінницькому торговельно-економічному інституті. Тривалий час Руслан працював у ресторані «Іскра», а згодом – заступником начальника кондитерського центру гіпермаркету «Метро». Останнім цивільним місцем його роботи стало ПрАТ «Інфузія».
«Руслан мав доньку від першого шлюбу, але став справжнім батьком і для моєї дитини. Він не робив жодної різниці між ними – обидві донечки були для нього однаково рідними й бажаними, – каже дружина полеглого воїна Оксана. – Чоловік дуже любив село. Мріяв колись оселитися в тихій місцині біля водойми, щоб за першого ж бажання ходити на риболовлю й насолоджуватися природою… Руслан стійко переносив усі труднощі, ми ніколи не бачили його в розпачі. Єдиний раз скупа сльоза скотилася з його очей, коли він востаннє прощався з родиною. Чоловік переконував, що все буде добре і він повернеться з війни живим, але серце, мабуть, відчувало інше…»
Церемонія прощання з Русланом Ігнатовим розпочнеться о 9:00 за адресою: вул. Учительська, 12, та о 10:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглому Захисникові!
