Протягом тижня провідні світові агентства зазначають, що війна у Перській затоці та події, якій їй передували, зробили США головним експортером нафти. Штати обійшли Саудівську Аравію та Росію. До речі, попри тиск з боку ЗСУ, а саме регулярні удари по НПЗ, РФ залишається у трійці лідерів за цим показником.
Як США стали лідерами з продажу нафти
Reuters оприлюднило свіжу аналітику. У травні експорт сирої нафти та палива зі США зріс до 10,5 мільйона барелів на добу. Таким чином Вашингтон утримує пальму першості треті місяць поспіль. Для порівняння, РФ за цей же період експортувала лише 7 мільйонів, а Саудівська Аравія – 5,9 мільйона барелів.
Втім Bloomberg звертає увагу на дані ОПЕК, за якими російські виробники у травні видобували в середньому 9,009 мільйона барелів сирої нафти на день. Це нижче за переглянутий показник квітня і менше квоти організації.
Якщо на початку минулого року саудити постачали на зовнішні ринки 8,1 мільйона барелів щодня, США тоді відвантажували лише 6,6 мільйона. Війна в Україні, в Ірані та санкції змінили все. Ер-Рияд тепер лише третій…
Дрони ЗСУ та Ормуз як запорука успіху
Війна між США та Іраном, що триває з лютого 2026 року, заблокувала значну частину постачань з Близького Сходу. Водночас російський експорт страждає від атак українських безпілотників: удари по НПЗ та нафтобазах суттєво знизили можливості Москви. Американські компанії скористалися моментом та заповнюють порожні ніші.
Крах ОПЕК та невдачі Кремля
Домінування США руйнує монополію ОПЕК і організація втрачає можливість диктувати ціни. У травні групу покинули Об’єднані Арабські Емірати, які були в організації майже 60 років. Це стало потужним ударом по нафтовому картелю.
Москва теж не приховує роздратування. Очільник “Роснефти” Ігор Сечін назвав американські фірми головними бенефіціарами кризи. Закриття Ормузької протоки принесло їм надприбутки.
Чому світ обирає нафту Штатів
Зараз Вашингтон має новий важіль впливу. Європа та Азія масово переходять на американську сировину. Через санкції проти РФ та Ірану ЄС отримує 47% всього американського експорту. Азія збільшила частку закупівлі нафти зі США до 46%.
Посадовці ЄС сприймають цей бум неоднозначно. Хоча вони раді позбутися залежності від РФ, але бояться стати занадто залежними від США.
Ще мають значення стосунки держави й корпорацій. Наприклад, у Саудівській Аравії та Росії обсяги видобутку визначає уряд. У США все інакше: там ринок залежить від рішень приватних компаній. Коли ціна нафти йде вгору, фірми Техасу просто качають більше. Це природний ринковий механізм, який працює краще за будь-які квоти.
Американський нафтовий бум довів помилковість прогнозів скептиків. Адже 10 років тому ніхто не вірив, що колишня жертва ембарго – Штати – очолить світовий рейтинг.
