Виконавши останній контракт по держзамовленню, зупиняється ДП «Харківське конструкторське бюро машинобудування імені Морозова». За роки війни підприємство значно наростило обсяги випуску БТРів, релокувалося у західні регіони, має запчастини для подальшого випробництва, але держава пояснила, що нині у пріоритеті дрони, тож кошти витрачатиме на них, а ХКБМ навіть на експорт працювати не дозволяють, щоб зберегти потужності та колектив.
Тему нищення вітчизняного виробника підняла харківська журналістка Тетяна Доцяк.
«З трьох БТРів в місяць (до повномасштабної війни), вони вийшли на потужності до двадцяти. Чому тоді контракт може виявитися останнім?
Вперше за роки повномасштабної війни потрапила в один з цехів підприємства. Це потужне конструкторське бюро, де розробляють і виготовляють бронетехніку. Останні роки про них не було ні слуху ні духу, я лиш пам’ятаю, як туди летіли ворожі ракети. Їх лупасили так, що я думала – не лишилося живої душі. Потім дізналася – підприємство релокувалося. На тому все.
До великої війни з ХКБМ у нас були непрості стосунки: ми їх і хвалили, і критикували. Дійшло до того, що мені заблокували будь-які візити на заводи Укроборонпрому, але ми все одно робили сюжети.
Один зі скандалів був про те, як бюро закупило імпортну броню, щоб виготовляти БТРи. Військова “прийомка” її бракувала, наполягала на броні українського виробника. Мовляв, це підтримка вітчизняного підприємства, їхня броня якісна, а імпортна годиться хіба що для сейфів. Але в ХКБМ говорили, що український виробник не міг забезпечити потреби, а імпортна броня, насправді, не прострілюється. Нас запросили на полігон. Показали. Дійсно – не прострілювалася. Тоді “прийомка” сказала, що або стріляють вище цілі, або такі неякісні кулі.
Все це загальмувало виробництво БТРів.
Ми знімали, як бюро виготовляло танк для параду і звітувало про готовність, а я випадково в цеху побачила лиш коробку.
Й про те, як скорочували часи роботи ХКБМ до одного дня на тиждень. “Харківське конструкторське бюро імені Морозова з липня відправить близько 120 топових конструкторів та інженерів на одноденний графік роботи, незгодних працювати один день на тиждень – звільнять”. Цей текст я написала у травні 2021. До великої війни – менше року.
І коли зараз, коли триває повномасштабна війна й я можу оцінити все з погляду пережитого досвіду, я повертаюся у ті листування з анонімними і відкритими джерелами, в ті свої тексти, і розумію на скільки потужна махіна намагалася нас знищити – і ззовні, і зсередини…
Незадовго до повномасштабної війни ми знімали під парканами, біля прохідної, зі 100 людей, якщо й зголошувався говорити один – вже успіх», – написала вона у соцмережі.
Нині ХКБМ вперше за довгі роки платить податки на прибуток – сотні мільйонів гривень щороку. Підприємство може прогресувати. Здавалося б далі – нові контракти й нова техніка, яка рватиме ворога, людям – робота, державі – прибутки.
Однак на ХКБМ, схоже, чекає інша доля.
Станіслав Степанов – 1-й заступник директора ДП Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені Морозова, каже – останній контракт виконали достроково, й маховик розкрутився так, що готові ще збільшити потужності. Натомість цей контракт останній. Далі держава не хоче вкладатися в бронетехніку.
Якщо ХКБМ зупиниться, сотні працівників опиняться без роботи. Разом з майже сотнею суміжних підприємств, які працюють над виготовленням того ж БТР, – це тисячі людей на вулиці. Та головне не це. Буде катастрофа, адже десятки підприємств вже закупили матеріали для сотень нових БТРів – вони керувалися новим контрактом і обіцянками проплати, але його неочікувано не стали фінансувати. Це десятки українських підприємств в боргах, це зірвані домовленості з іноземцями.
«Розумієте, ми ж постійно вважали, що наш ворог – Російська Федерація, вона намагалась нас знищити. Підприємство піддалось руйнації, є загиблі, поранені. І це нас змусило релокуватися у західні регіони нашої країни, наші складські приміщення розмістити по всіх безпечних регіонах нашої держави, щоб ми могли не зривати контракти, а ще більше нарощувати виробництво. За всі роки російській агентурі так і не вдалося проникнути на підприємство. Але так виявилося, що основним ворогом нашої бронетехніки став наш український чиновник», – каже Степанов.
«Я розумію, що зараз на фронті, можливо, більш пріоритетні дрони, НРК. Але ж, коли ми спілкуємося з командирами штурмових підрозділів, вони нам кажуть: “Дайте нам броню! Ми не приїдемо на НРК і на безпілотниках на передок, ми особовий склад на передок не проведемо. І ми не евакуюємося! Дайте нам броню”. В мене таке відчуття, що якісь там чиновники в Києві не чують цих польових командирів. І якщо я зараз скажу польовому командиру: вибачте, з серпня місяця ми перестанемо робити бронетехніку, він скаже мені: “Знаєш що, поїхали зі мною на нуль і скажи це хлопцям, що бронетехніки не буде». – пояснює керівник.
Ми наростили виробництво й достроково виконали останні два контракти. Бо ми розуміли, що фронт тут і конче необхідні наші машини. І півтора року тому ми підписали з Агенцією оборонних закупівель Міністерства оборони великий контракт на постачання бронетранспортерів. І нам пообіцяли, що протягом місяця-двох буде аванс, фінансування.
Ми, не чекаючи цих грошей, за власні обігові кошти, й наші партнери, підприємства, співвиконавці, більшість з яких є державними оборонними підприємствами, вклали свої обігові кошти, щоб закупити складові частини на ці БТР. За півтора року на складах різних підприємств по всій Україні лежить складових частин, комплектуючих, з яких можна зібрати від 100 до 200 БТР. Я вам навіть більше скажу. Ми за свої кошти вже виготовили перший БТР. Без коштів держави! Ми виготовили перший БТР, тому що ми розуміли, що ця техніка дуже потрібна для фронту!
Але пройшов місяць-два, вже півтора року і нас не профінансували взагалі. І як зараз пояснити нашому колективу, що ми йшли такими темпами, ми нарощували, ми сотнями віддавали на фронт бронетехніку, а зараз це вже не потрібно? Зараз це не актуально? Що нам казати нашим талановитим інженерам, розробникам? Все, робота закінчилася?
Вони знайдуть собі роботу в приватному бізнесі, вони поїдуть за кордон. Але якщо ми зараз знищимо нашу бронетанкову галузь, ми її не піднімемо, тому що по деяким напрямкам залишилися одиниці унікальних спеціалістів. І ми працюємо по іншим програмам, про які я не можу сказати на загал і там є унікальні спеціалісти. А зараз нас поставили в таку ситуацію, що в вересні не буде чим платити заробітну плату», – каже Степанов.
“Нам кажуть – пріоритети зараз на дрони й на НРК.
Ми могли б заробляти кошти, якби ми нам відкрили експорт! У нас дуже багато країн, які дуже хочуть наші продукти, які хочуть БТР, які хочуть БМП, які хочуть танки! Дуже велика потреба по цьому напрямку, але ж нам вже й експорт не дають! Ми могли просто приносити мільярди для нашого бюджету. Але ми перебуваємо зараз в такій патовій ситуації, коли нам держава не замовляє і не дають експортом займатися.
І як пояснити це? Чому під час війни провідне оборонне підприємство залишилось без замовлень? Важко пояснити людям! Ми намагаємося битися, доводити, за власні кошти робимо ці розробки, тому що ми хочемо показати: от, дивіться – ми зробили українську БМП, за свої гроші, давайте ми масштабуємо! Тому що військові просять: “Дайте нам ще гусінь, дайте нам більш броньовану машину!” Ми розробляємо сучасні бойові модулі, які захоплюють цілі, ми розробляємо модулі протиповітряної оборони. Ми багато що розробляємо, чого я не можу вам зараз сказати. Але це все може зараз стати на нуль, або, як кажуть, в Харкові, помножитись на нуль».
