Після зустрічі з російським диктатором Путіним 9 травня словацький прем’єр Роберт Фіцо заявив, що для відновлення переговорів Зеленський має зателефонувати Путіну. Це умова Кремля, який продовжує чекати на капітуляцію України та має подати своїм підлеглим погодження поступок саме від Києва.
Російсько-українську війну шляхом переговорів намагалися якщо не припинити, то хоча б заморозити президенти Туреччини Р.Ердоган, Франції Е.Макрон і США Д. Трамп, Процес перемовин був не тривалим, але «посередники» розраховували на власний зиск, і деякі його отримували.
Новим політиком, який нібито шукає компромісу задля зняття санкцій і купівлі Словаччиною саме російських вуглеводнів став Фіцо.
В Еревані він мав нетривалу бесіду із Зеленським, в якій український лідер підтвердив бажання відновлення переговорів з росіянами, і саме це бажання Фіцо інтерпретував як «послання» та привід зустрітися з Путіним, щоб спробувати не сплатити містки.
Словаччина дуже зацікавлена у гарних стосунках з ЄС та російському паливі. Повернення до переговорів гарантує послаблення тиску на Братиславу у питанні відмови від московської нафти. Фіцо чудово розуміє, що про сталий мир та завершення війни не йдеться через відомі протиріччя. Йому важливо відновити процес перемовин.
І цим вже скористався Путін, який запропонував зустрітися у Москві чи «третій» країні за умови фіналізації переговорного процесу. Диктатору конче потрібна перерва, адже досягнення його «цілей» військовим шляхом затягується, потенціалу вистачить на наступ під Покровськом, широку мобілізацію проводити ризиковано, а українські удари по енергетиці стають болючими. Плюс ще не відійшов від переляку, що буде атаковано Красну площу під час його присутності. Наголосимо, будь-яке підписання угод Путіну цікаво лише, якщо він зможе продати це як черговий успіх, перемогу, здобутки. Адже росіяни не можуть собі дозволити програти, за версією історії, яку насаджують пропагандисти – росіяни не програють. Втім, диктатор готовий ще воювати довго…
Путінський формат не сприймається Зеленським і українським суспільством. По-перше, атаки на тилові регіони РФ дають чудову картинку для світу. По-друге, українською зброєю почали цікавитися, тож її можна продавати. По-третє, добровільний вихід з Донеччини українці не сприймають. Четверте – європейці обіцяли кошти. Тож йти на поступки Бункерному немає підстав.
У підсумку, нині не склалися умови для реальних, а не бутафорних переговорів.
