Закінчилась ціла епоха. Сьогодні помер Патріарх Філарет. Доволі тенденційна та неординарна особистість. Його життя – це суміш богослужіння, політики, інтриг та таємниць, які пішли разом з ним.
«Сьогодні глибокий сум у моєму серці, як і в серцях багатьох українців… завершився земний шлях Святішого Патріарха Філарета», — йдеться у повідомленні очільника ПЦУ Епіфанія про смерть Філарета.
Вірно підмітили у «Діловій столиці» – про Філарета неможливо говорити в чорно-білих тонах. Але він є прикладом того, як дух українства пробивається крізь товщу тисяч нашарувань тих епох, в яких нашій нації довелося жити. І саме він буде тим, хто, попри все, відродив інституційно українську церкву.
Видання навело декілька фактів і апокрифів, які трохи розкриють цю фігуру. Людину, яка точно вже увійшла в історію
Почати потрібно з того, що Філарет став першим українцем з 1799 (!) року, який очолив київський престол. Імперія 170 років не дозволяла українцеві очолити київську кафедру. Філарет став митрополитом через донецьке походження, Одеську семінарію, не зовсім коректні висловлювання про українську мову, співпрацю з КДБ. Але за його часів був здійснений переклад Біблії українською.
Він був хворим владою. Влада була його наркотиком. І після поразки на виборах патріарха в 1992 році він не міг і не хотів бути другим. Друга поспіль поразка, коли йому не вдалося відділити українську частину церкви від Росії, а сам він був підданий анафемі, не зламали його. Навпаки, він почав рухатися до того, щоб самому стати патріархом. Про цей період варто згадати дві речі. По-перше, його опонентом став Володимир Сабодан, якого прислали з Ростова (куди потім втік Янукович). І Сабодан був зовсім не молитовником, як про нього багато потім говорили. Сабодан був класичним “вишиватником”, який в Росії робив шароварні вечорниці, вмів краще за Філарета говорити українською, і головне — він був відданий Москві. Між іншим, він також балотувався на патріарха у 1992-му й відібрав частину голосів у Філарета.
Викривачем Філарета на зʼїзді у Харкові (тим, хто розповів про жінку і дітей) був митропоит Іонофан (єпископ Тульчинський, якого 2024 року обміняли на наших полонених). Іонофан — людина, про яку говорили і говорять, як про яскравого представника ЛГБТ. У ті далекі роки, на програмі Піховшека “Пʼятий кут”, Піховшек спитав у Філарета про звинувачення в одруженні. Філарет відповів: «Це куди менший гріх, ніж мати келійника». Цей ефір давно забувся, на жаль.
Апокриф про Іонофана (того, що викривач і апологет ЛГБТ). Кажуть, що він прийшов каятися до Філарета. Після малопродуктивної розмови Іонофан запитав: «То який у мене вихід?» Філарет показав на вікно і сказав: «Вихід завжди є». Іонофан вибрав депортацію до Москви. Тепер інколи його !»випускають на люди».
