Сьогодні, 23 листопада, у Вінниці проводжають останньою земною дорогою Андрія Ковальова. Загинув 30 травня 2024 року поблизу селища Очеретине Покровського району Донецької області. Воїн навічно залишився 51-літнім.
Про це повідомляє Вінницька міська рада.
«Не плачте за мною, якщо у бою загину. Я все віддам за неньку Україну», – такими були останні слова, які почула мати від сина… Андрій Ковальов став на захист Батьківщини від окупантів у перший день повномасштабного російського вторгнення. Був старшим сержантом, командиром відділення взводу розвідки 111-ї окремої бригади територіальної оборони. Із позивним «Грузія» брав участь у боях під Лисичанськом, Кремінною, Краматорськом, Ямполівкою, Покровськом. Двічі зазнавав важких поранень, але після реабілітації знову повертався на передову, та навіть здобувши військову професію оператора БпЛА, не зрадив розвідці.
Андрій Ковальов народився 17 листопада 1972 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню середню школу №10 та відслужив в армії. Строковий вишкіл довелося проходити на Кавказі – звідси і позивний «Грузія». Після цього працював у спеціальному конструкторсько-технологічному бюро, яке діяло при «Терміналі», а останніми роками перед повномасштабним вторгненням – у Виробничому об’єднанні «Елна-Сервіс».
«В Андрієві вирувала потужна чоловіча сила, виплекана українською землею, прадавніми козацькими традиціями. Він майстерно вправлявся з холодною зброєю, що неабияк знадобилося на війні. Цьому вмінню навчав і своїх побратимів, – розповідає дружина полеглого воїна Альона. – Чоловік був патріотом до кінчиків пальців. Хотів жити лише у вільній Україні, побудувати після війни великий будинок для всієї родини, збиратися за одним столом…»
Церемонія прощання з Андрієм Ковальовим розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору та о 13:00 – за адресою: вул. 600-річчя, 54.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглому Захиснику!
