До повномасштабного вторгнення «Ремі» не мала жодного стосунку до військової служби і медицини. Дівчина вивчилася на культоролога і проходила практику у UNESCO. Але війна все змінила. Змінилась і тендітна дівчинка.
Історію медикині «Ремі» розповідають у 41 окремій механізованій бригаді.
«Я пережила особисту трагедію, – ділиться санінструктор батальйону безпілотних систем 41 окремої механізованої бригади сержант «Ремі». – Один мій родич потрапив до ворожого полону, і його доля досі невідома. Тож я не мала морального права сидіти вдома. Стукала в усі двері і спершу приєдналась до медиків-добровольців «Госпітальєрів». Пригадую, як перед самим звільненням Херсону наші бійці потрапили під потужний артилерійський удар ворога. От ми тоді гуртом і рятували їх».
Взимку 2023 року «Ремі» із багатьма побратимами-добровольцями доєдналася до лав щойно створеної 41 окремої механізованої бригади. Дівчина стала старшим бойовим медиком у артилерійській розвідці. Але обставини інколи складалися так, що їй доводилося здіймати у повітря дрони та корегувати ведення вогню.
«Жодного дрона я не втратила, – посміхається дівчина. – Але, все ж головним моїм завданням є медицина. Під час авіаудару по місту Куп’янськ я рятувала поранену бабусю. Іншим разом, вже у Часовому Ярі по наших пілотах влучили з дрону-камікадзе. Один з хлопців був важко поранений. На щастя, ми його теж врятували!
Ще добровольцями нас вчили до останнього боротися за кожного пораненого, яким би важким він не був! Цьому я нині навчаю своїх хлопців. Під час Курської операції нашу позицію було знищено КАБом. Хлопців засипало у бліндажі, один знепритомнів і вже не дихав. Але вони самостійно надали собі необхідну першу медичну допомогу, привели до тями побратима і самі дісталися до точки еваку. Я пишаюся нашими Героями!»
Нині «Ремі» керує евакуаційною службою батальйону безпілотних систем. Дівчина констатує – за три роки війна сильно змінилася: «Якщо раніше були, в основному, кульові поранення, то зараз майже усі – уламкові, від уражень з дронів. Три роки тому ми могли спокійно забрати поранених у будь-який час доби. Зараз кожна машина – ласа ціль для ворожих БпЛА, тож доводиться їздити у сутінках, у погану погоду, сподіватися на майстерність водія, РЕБ та обшивку автомобіля на випадок ураження. А ще ж є кляте оптоволокно. Але і у таких умовах ми рятуємо життя! Недаремно, за увесь час жоден з наших бійців не помер безпосередньо під час евакуації. Ми воюватимемо до Перемоги!»
