Західні медіа в один голос назвали саміт на Алясці провалом Дональда Трампа. Він не досяг обіцяного припинення бойових дій. Натомість виказав злочинцеві Путіну неабияку шану. Скорочений до трьох годин переговорний процес, відмова від спільного ланчу та ігнорування на брифінгу відповідей на запитання журналістів одразу вказали на те, шо американський лідер не є «переможцем» Анкоріджу на відміну від російського диктатора. У понеділок Трамп у Вашингтоні спілкуватиметься із Зеленським, який заздалегідь прогнозовано відмовився «здавати Донбас». У пресу таки просочились ключові моменти вимог Москви. Тож пригадаємо, що хотів російський режим на початку 2022-го, у 2024 році і зараз.
Спочатку трохи «історії». На початку повномасштабного вторгнення – у ході третього раунду переговорів у Білорусі 7 березня 2022 року – Москва заявляла про «денацифікацію», «демілітаризацію», відмову від вступу у НАТО та нейтралітет. Не згадуються Херсонська та Запорізька області, але є давно та публічно озвучені бажання РФ, щоб Україна повністю відмовилася від Криму, Севастополя, Донецької та Луганської областей. Київ мав суттєво скоротити армію (до 50 тис. осіб, чотири кораблі, 55 вертольотів та 300 танків) та погодитися на розміщення російських військ на окупованих територіях. У політичній площині Україна відмовитися від декомунізаццї. Фактично Київ би визнавав протекторат Москви.
Вже 2024 року Москва дещо скомпонувала свої вимоги. Політичний блок обмежувався відмовою від вступу до НАТО, нейтральним статусом, виборами з проросійськими партіями, а також визнанням російськими чотирьох континентальних областей в адмінмежах.
Тепер агентство Reuters, посилаючись на власні джерела опублікувала вимоги Путіна зразка 2025 року. Путін запропонував всеосяжну мирну угоду за наступними умовами:
– виведення українських військ з Донецької та Луганської областей, по Запорізькій та Херсонській лінія зіткнення залишається межею, а з прикордоння Сумщини та Харківщини росіяни відходять до кордону;
– США визнають Крим російським;
– Україна відмовляється від вступу до НАТО, проте може отримати гарантії безпеки на кшталт «ст.5»
– Київ погоджується надати російській мові статус офіційної, не чіпати та не забороняти осередки РПЦ (УПЦ МП).
Розберемо територіальне питання, яке для багатьох українців є найбільш болючим. Путін хоче отримати Слов’янсько-Краматорську агломерацію, Костянтинівсько-Дружківську агломерацію, Святогірську лавру тощо. Загалом 28-29% регіону з 700-тисячним населенням і промисловим потенціалом.
Натомість людина, на яку виписало ордер МКС, пропонує вивести війська з невеличких плацдармів поблизу Сум (менше 200 км² – 1% території області) та Вовчанська, а також навколо Куп’янська на Харківщині (502,64 км² – 1.6% території області).
Аналітики ISW вважають, що захоплення Донецької області Росією може затягнутися на роки через складнощі на полі бою, такі як недостатня швидкість просування та вразливість техніки ворога до ударів українських безпілотників. Путін запевняв Трампа, що згоден воювати роками, а без військової підтримки Штатів ЗСУ не протримуються. І у цьому він правий.
Наразі президент Зеленський відкинув такий варіант «миру», заявивши, що відступати з Донбасу за таких умов безглуздо.
Далі. Визнання Криму російським Штатами без аналогічного кроку ЄС не дасть очікуваного результату.
Найцікавіше – гарантії безпеки. Будапештський меморандум є лакмусовим папірцем надання гарантій. Клінтон їх обіцяв, його наступники розуміли обіцянку інакше. Якщо йти на мирні угоди, то спершу варто підписати безпекові угоди з кількома країнами, які мають бути закріплені на рівні парламентів. Тоді гарантія буде 50/50.
І наостанок – про мову та церкву. В Україні завжди була єдина державна мова. Статус офіційною не закріплений навіть у Конституції, він може бути прописаний, а може і не бути. Схоже, від цього Путін залюбки відмовиться під час «торгів». Але не від підтримки УПЦ МП. Це потужна сила й досі. Але не предмет дискусії, адже можна обіцяти збереження, проте зробити такі умови, за яких церковники будуть відчувати максимальний дискомфорт, а жодні спроби залучати російських резидентів обмежуватимуться іншими законодавчими документами. Тобто свобода РПЦ стане фікцією.
Тож повертаємося до головних перепон – зазіхання агресора на територію, яку захопити йому не по зубам. На жаль, Трамп може погодитися з апетитами Путіна та звинуватити Зеленського у зриві переговорного процесу, обмеживши постачання зброї. Трамп не може чекати…
