Україна відмовляється від вимоги США щодо створення фонду у розмірі $500 мільярдів, який був би частиною угоди про надання Вашингтону частки від мінеральних ресурсів країни. В українському медійному середовищі одночасно із заявами про тотальну підтримку президента Зеленського та травлею Трампа насаджують думку, що українці ресурсами не торгують.
Звісно, Трамп далекий до такого собі дідуся-філантропа, який спонсоруватиме Україну заради оголошених демократичних перетворень. У Вашингтоні чудово ознайомлені з рівнем української корупції та бажанні «армії» чиновників заробити на майбутньому відновленні під ліберальними лозунгами. Невже у пересічного українця виникають у цьому сумніви?
Як пише авторитетне видання Bloomberg, запропонований Білим домом фонд мав би компенсувати США допомогу, яку вони надали для боротьби з російською агресією. Україна стверджує, що фактична сума виділеної допомоги приблизно в п’ять разів менша і становить понад 90 мільярдів доларів, як сказав співрозмовник агентству на умовах анонімності.
Інша особа, знайома з ходом переговорів, повідомила, що сторонам потрібно більше часу для завершення угоди, оскільки поточний проєкт, запропонований США, містить деякі сумнівні елементи, і президент Зеленський не готовий його затвердити. Дональд Трамп відкорегував пропозицію та чинить тиск на Зеленського, але поки український лідер опирається.
Тепер поглянемо на історію з рідкісноземами під іншим кутом.
Міністр фінансів США Скотт Бессент (той, який приїжджав до Києва та не знайшов спільної мови із Зеленським по угоді) написав у суботу в Financial Times, що угода передбачає, що доходи, отримані урядом у Києві від природних ресурсів, інфраструктури та інших активів, будуть спрямовані до фонду, орієнтованого на довгострокову реконструкцію та розвиток України, в якому США матимуть економічні та управлінські права.
Це забезпечить прозорість, підзвітність та корпоративне управління, необхідні для залучення приватних інвестицій, пише Бессент.
«Давайте також чітко визначимо, чим це не є. США не будуть вступати у власність фізичних активів в Україні. Вони також не обтяжуватимуть Україну ще більшим боргом», – написав Бессент.
Інакше кажучи, Україні пропонують «зовнішнє управління» відновленням, яке дозволяє «викреслити» українську традиційну корупцію та зекономити американські кошти.
Діалог зі спеціальним посланником США Кітом Келлоггом у Києві теж не переконав українських посадовців у вигоді такої угоди.
Чому українцям важко погодитися? З радянських часів нас переконували, що всі надра – народні. А тут віддати їх пропонують… Насправді українці забули про низку корупційних скандалів з державними видобувними компаніями, а також про те, що більшість родовищ віддано приватним компаніями за не дуже прозорими схемами. Ще частина родовищ розробляється нелегально.
Позиція української влади – гарантії безпеки, майбутньої військової та фінансової допомоги з боку США. Тобто знову ж – пряма допомога Вашингтону зброєю та грошима. У Штатах опираються. Там кажуть так: якщо ми розпочинаємо розробку родовищ, то напад агресора завадить інтересам США, а це вже прямий конфлікт, тому росіяни «не підуть», тим більше, що і з ними у планах Трампа «товаришувати», а саме інвестувати в їхні родовища. Вашингтон обирає шлях не військового контингенту НАТО, а бізнес-інтересів по обидва боки «північної стіни».
В інтерв’ю Bloomberg Television Бессент пояснив, що угода щодо корисних копалин закладе основу для висунутого Трампом плану завершення війни шляхом прив’язки України до США через економічні зв’язки, забезпечуючи таким чином безпековий щит.
У той же час Зеленський починає публічно критикувати Трампа. Ба більше, зараз склався зручний час, адже до критики американської адміністрації вдаються деякі (не всі, прем’єрка Італії Мелоні підтримала Трампа) європейські лідери, яких Вашингтон змусив таки збільшити витрати на оборону та нарешті турбуватися про безпеку на континенті, не сподіваючись за давньою звичкою виключно на «американську парасольку». Європейців зрозуміти можна. Треба скорочувати соціальні програми, а виборці це сприймають негативно.
До речі, не всі пам’ятають, але саме Володимир Зеленський торів у жовтні сам пропонував Заходу інвестувати в українські копалини. Але трохи на інших умовах, не виключаючи військової та фінансової підтримки.
І про головне. Угода про рідкісноземи, інфраструктуру та порти – це лише перший крок. Вона не означає закінчення війни. Вона – запорука того, що нинішня адміністрація Штатів втручається у переговорний процес щодо закінчення. Про свої цілі вони і так з росіянами говорять. Якщо Зеленський досягне спільного знаменника з Трампом, то той припинення війні включить до порядку денного об’ємної угоди з росіянами.
Будь-які угоди не вічні. Підписи не гарантують виконання. Згадаємо Будапештський меморандум. Загравання Трампа з Путіним не означають їх дружбу, припинення війни, її невідновлення, не гарантує зміну політичних настроїв у будь-якій зі столиць.
