За розрахунками фахівців лише за рік у Вінницькій області майже на третину збільшилась кількість мишоподібних гризунів, які живуть у полі та поблизу сільськогосподарських угідь. Такі невтішні результати щорічних осінніх обстежень оприлюднили у Головному управлінні Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Розповсюдження мишей та їхніх близьких родичів аналізували з 15 вересня по 15 жовтня. За даними досліджень, «на орних та неорних землях області збільшилася з 1,8 до 2,3 жилих колоній/га в порівнянні з минулим роком».
Фахівці зазначають, що наразі на озимій пшениці нараховується по 2 жилих колонії на гектар, в них 3-5 жилих нір, на озимому ріпаку – по 2-3 жилі колонії на гектар, в них по 3-5 жилих нір. На багаторічних травах відмічено по 3-6 жилих колоній/га, в них по 4-5 жилих нір.
«За відсутності істотних опадів повсюди продовжуватиметься інтенсивне розмноження та розселення шкідників, що може призвести до істотних пошкоджень посівів озимини та багаторічних трав, особливо в крайових смугах полів, які межують з лісами, пасовищами, іншими неорними землями. Тому, систематичні обстеження та вчасний захист полів від мишоподібних гризунів забезпечать збереження вагомої частини урожаю», – вказують у ГУ Держпродспоживслужби.
У Головному управлінні наголошують, що на території Вінницької області найбільш поширеними гризунами є шкідники з родин мишей (хатня, польова, лісова, жовтогорла, миша-крихітка, на півдні – курганчикова) та хом’якоподібних (звичайна сіра полівка, полівка-економка). Крім того, у заплавах, на берегах водоймищ та вологих луках, в інших заболочених місцях зустрічається водяна полівка (водяний щур), яка наприкінці літа може мігрувати в посіви, городи, сади, різні сховища й комори.
В осінньо-зимовий період посівам найбільше шкодять саме полівки, оскільки живляться вони переважно зеленими частинами рослин, корою деревних пагонів, рідше – насінням та ягодами, а якщо вимушені харчуватися одним зерном, то швидко гинуть. Тому, місцями їх поширення є місця з достатнім запасом зеленого корму – сінокоси, пасовища, посіви багаторічних трав, зернових та інших культур.
Запасів корму на зиму полівки не роблять, але добре відшукують його під снігом. Розмноження полівок може тривати цілорічно, головна умова для цього – наявність достатньої кількості корму і температура не нижче +5ºС.
Гнізда полівки зазвичай розміщують на глибині 10-25 см, в жаркий або холодний безсніжний період – 50-75 см. Якщо встановлюється стійкий сніговий покрив з товщиною не менше 20 см, полівки нір не риють, а влаштовують гнізда і доріжки прямо під снігом на поверхні ґрунту.
Для компенсації затрат енергії мишоподібні споживають за добу корму в межах 100-360% від маси свого тіла (у великих ссавців, для порівняння, цей показник становить 4-5%). Цим пояснюється їх велика шкідливість – десять полівок протягом року з’їдають близько 32 кг ячменю та 72 кг сходів озимини.
Крім того, гризуни є переносниками багатьох небезпечних інфекційних захворювань – лептоспірозу, бруцельозу, туляремії, чуми, а також паразитів – трихін та стрічкових червів. Тому, необхідність проведення боротьби з мишоподібними гризунами беззаперечна, але витрати на цю боротьбу повинні окуповуватися збереженим урожаєм.
Ця умова реалізується через показник ЕПШ – економічного порогу шкідливості. Дослідженнями встановлено, що ЕПШ для полівок на посівах озимини та багаторічних трав восени та взимку досягається за кількості 3 жилі колонії на 1 га для степу, 5 – для лісостепу. Але зміни клімату призводять до нівелювання різниці між природними зонами, тож ці два показники об’єднуються і на практиці становлять 3-5 живі колонії на гектар. Як зараз на Вінниччині.
У зменшенні щільності мишоподібних гризунів істотне значення має проведення профілактичних заходів, зокрема, агротехнічних – дотримання сівозмін, знищення бур’янів (у лісосмугах та на узбіччях доріг, неорних землях), своєчасне і без втрат збирання врожаю, рання глибока зяблева оранка, яка позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища, а також знищення гризунів у місцях резервацій ще до їх розселення на посіви сільськогосподарських культур.
За наявності 3-5 жилих колоній на 1 га посівів застосовують:
– екологічно безпечні і ефективні проти всіх видів полівок, хатньої та лісової мишей біопрепарати. Діюча речовина біопрепаратів – бактерії Salmonella enteridis var. Issatchenko, які діють виключно на гризунів, викликаючи у них захворювання на мишачий черевний тиф. Застосовують такі біопрепарати, як Бактороденцид вологий зерновий ф-2001, 2,0-2,7 кг/га, Бактоцид, с.м., 2-3 г/нору, Родента БІО, з.п., 1-2 кг/га, Venator, р., 3-5 г/нору. У Вінницькій області діє три біолабораторії, які виготовляють біопрепарати для боротьби з мишоподібними гризунами, є такі і на території інших областей;
– дозволені родентициди на основі діючих речовин бродіфакум, бромадіолон, флокумафен згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Кожні 7-10 днів принади слід оновлювати до повного знищення шкідників.
Для успішної боротьби з гризунами слід враховувати їх видовий склад, пору року та особливості живлення. Так, народжені взимку полівки часто уникають зернової принади, в таких випадках краще застосувати аміачну воду по 150-250 мл/нору з обов’язковим притоптуванням. Смертність гризунів при застосуванні аміачної води сягає 100%. Якщо ж переважаючим видом є польова миша, яка несприйнятлива до бактерій Salmonella enteridis var. Issatchenko, малоефективним буде застосування не лише біопрепаратів, а й отруєних зернових принад – поїдаючи зерно, цей гризун завжди відкидає оболонку, де сконцентрована основна кількість отрути. В такому випадку краще застосувати аміачну воду або препарат з діючою речовиною флокумафен (Шторм).
Для боротьби з водяними полівками отруєні принади розкладають на стежечки, якими рухаються полівки. Для убезпечення інших тварин, птахів, а також для кращого поїдання принади слід розміщувати під прикриттям – обрізками труб, дощечками і т.п.
