Екскеруючий Тульчинської єпархії УПЦ МП митрополит Іонафан (Анатолій Єлецьких), перебуваючи на території країни-агресорки, через свого адвоката подав касаційну скаргу до Верховного суду. Захист намагатиметься оскаржити вирок, за яким архієрея засуджено до 5-річного ув’язнення за антиукраїнську діяльність.
Наразі Верховний суд витребовує з Вінницького міського суду матеріали кримінального провадження щодо засудженого митрополита.
Історія з оскарженням Іонафана може стати певним лакмусовим папірцем для судової влади та держави цілком.
Нагадаємо, окремі події за кілька років. Митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан, не соромлячись до кінця 2022 року називав себе ієрархом Російської православної церкви на підконтрольному особистому веб-ресурсі. Донедавна єпархіального не існувало, лише сторінка митрополита.
З 2022-го його проросійською діяльністю зацікавились не лише журналісти, а й представники спецслужби. Після відставки І.Баканова з посади голови СБУ та позбавлення президентом Зеленським Іонафана українського громадянства, Служба безпеки більш ретельно споглядала за діяльністю митрополита, що призвело до відкриття кримінального провадження.
Після завершення розслідування та збору доказової бази спочатку матеріали справи передали до Тульчинського районного, а згодом через самовідвід усіх суддів – до Вінницького міського суду.
До захисту митрополита було залучено декількох столичних адвокатів. Втім, у серпні 2023 року його визнали винним у правопорушеннях за 4 статтями. Архієрею інкримінували порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, регіональної належності, релігійних переконань, виправдовування російської агресії, розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу та розповсюдження матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України.
За неофіційною інформацію, Іонафан та його російські «друзі» з РПЦ ще тоді мали можливість погодитися на обмін, адже митрополит багато десятиріч перебуває у дружніх відносинах з патріархом Кірілом. Однак, у Москві тоді відмовлялись від повернення «на «історичну батьківщину» Іонафана, уродженця Росії.
У червні 2024-го у Вінницькому апеляційному суді залишили без розгляду скарги захисників митрополита і підтвердили вирок суду першої інстанції. Іонафан вийшов із зали суду, посидів на лавочці з архієпископом Ладижинським Сергієм, своїм учнем, і зголосився на обмін, щоб не йти за ґрати.
Незабаром Іонафан вже перебував у Білорусі. Потім – у Росії Кіріл радо зустрів друга та нагородив його черговим орденом.
Далі найцікавіше. За усіма «правилами» УПЦ МП, якщо архієрей протягом двох тижнів фізично не перебуває в єпархії, не проводить богослужінь, на посаду керуючого мають призначити іншого. Синод ігнорував це. Де-факто у Тульчині «командував» архієпископ Сергій, а де-юре керівником залишався Іонафан. У Блаженійшого Онуфрія, схоже, певний час не звертали уваги на ситуацію.
Втім, 23 жовтня 2024 року рішенням Священного Синоду УПЦ МП Сергій (Аніцой) був призначений керуючим Тульчинською єпархією з титулом архієпископ Тульчинський і Брацлавський.
Декілька місяців про Іонафана нічого не було чути. Раптом його адвокати подають касаційну скаргу до Верховного Суду. За які кошти, архієрей, якого відправили на покой, найняв дороговартісний захист? Немає сумнівів, що на рішення Іонафана судитися вплинуло керівництво РПЦ. Складається враження, що в оточенні Кіріла розмірковують прагматично – до зупинки війни від Києва вимагатимуть «припинити утиски» московських священиків, тому через касацію можна «реабілітувати» та повернути до Тульчина «свого» митрополита, навіть у статусі «позаштатного». У Бершадській громаді Іонафан мав оселю, яка значно комфортніша за келію у Росії. До того ж, попри статус він матиме вплив на ситуацію в регіоні. Схоже, це єдиний сенс касації… Крім цього, у РПЦ розраховують довести свою силу та впливоість духовенству УПЦ МП. Так, це припущення. Але вони грунтуються на конкретних кроках росіян.
